Ґольденвайзери

Визначення і загальна характеристика

ҐОЛЬДЕНВА́ЙЗЕРИ  — родина.

Олександр Соломонович (14(26). 02. 1855, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ, за ін. даними — м. Канів Київ. губ., нині Черкас. обл. — 24. 05(06. 06). 1915, Київ) — правознавець, адвокат, публіцист. Закін. С.-Петербур. університет. Від 1880-х рр. мешкав у Києві, займався адвокат. практикою. Був головою Київ. комісії присяж. повірених, очолював Товариство допомоги особам, звільненим з ув’язнення. Автор праць із цивіл. права («Социальное законодательство Германской империи: страхование рабочих от несчастных случаев, на случай потери способности к труду и старости», 1890; «Современная система наказаний и ее будущность по трудам парижского пенитенциарного конгресса», 1896) та присвяч. творчості Л. Толстого («Преступление — как наказание, а наказание — как преступление: мотивы Толстовского “Воскресения”», 1911; усі — Київ). Також вміщував свої статті у період. вид., зокрема «Юридическом вестнике», «Вестнике права», «Русской мысли». Брав участь у міжнар. юрид. конгресах у Будапешті, Парижі, Вашинґтоні. Зібрав значну бібліотеку, більшість книг якої нині зберігається у фондах НБУВ. Його брат

Мойсей Соломонович (1860-і рр. — 1921, Варшава) — історик, етнограф, бібліофіл. 1920 вивіз у Польщу найціннішу частину своєї б-ки — рідкісні прижиттєві вид. рос. і європ. класиків, книги з автографами і маргіналіями, колекцію ельзевірів, франц. ілюстров. вид. 18 ст. та ін. Сини Олександра Соломоновича:

Олександр (17(29). 01. 1880, Київ — 06. 07. 1940, м. Портленд, шт. Ореґона, США) — антрополог (фахівець у галузі антропології ірокезів);

Олексій (1890–1979) — правознавець, громадський діяч. Олександр Олександрович здобув ступ. д-ра у Колумбій. університеті (Нью-Йорк, 1910). Викладав у цьому Університеті (до 1919), Школі соц. дослідж. (Нью-Йорк), Ореґон. університеті (м. Юджін) і Рід-коледжі (Портленд). Досліджував давні культури з погляду інтелект. психології та психо-аналізу; розглядав понятій. світ неписем. народів як мало відмінний від світу сучас. людини. Написав один із перших у США підруч. з антропології «Early Civilization» («Рання цивілізація», 1922; перевид. — London, 1937), пр. «History, Psychology and Culture» («Історія, психологія і культура», 1933). Олексій Олександрович 1912 закін. Університет св. Володимира у Києві. Від 1919 — на еміграції у Німеччині. Був завідувач відділу юрид. допомоги при Союзі рос. євреїв у Німеччині, чл. правління Союзу рос. присяж. адвокатури в Німеччині, Нансенів. комісії у справах біженців при Лізі Націй. Після приходу до влади у Німеччині нацистів 1937 виїхав до США. Автор кн. «Киевские воспоминания» (1921), «Якобинцы и большевики: психологические параллели» (Берлин, 1922), «Я. Л. Тейтель (1850–1935)» (1944), зб. статей і промов «В защиту права» (Нью-Йорк, 1952). Брав участь у написанні «Книги о русском еврействе» (Нью-Йорк, 1960, т. 1; 1968, т. 2).

Завантажити статтю