Ґомулка Владислав

ҐОМУ́ЛКА Владислав (Gomułka Władysław; 05. 02. 1905, м. Кросно, нині Польща — 01. 09. 1982, Варшава) — польський комуністичний діяч, політик. З 14-ти р. працював слюсарем, симпатизував соціаліст. ідеям, брав участь у роботі молодіж. організацій Польс. соціаліст. партії (ПСП) і профспілк. русі, друкувався у лівій періодиці. У 1925–26 входив до Незалеж. селян. партії, був ув’язнений за участь у політ. демонстраціях. 1926 вступив до Комуніст. партії Польщі (КПП), працював у різних профспілк. організаціях. Від 1928 — чл. ПСП-Лівиці; на поч. 1930 став секр. Заг.-польс. профспілки працівників хім. промисловості (переїхав до Варшави). 1931 увійшов до Центр. профспілк. відділу КПП, керував страйк. боротьбою робітників, неодноразово був заарештований. У 1934 КПП нелегально переправила Ґ. до СРСР, де він навч. у Міжнар. ленін. школі. Наприкінці 1935 нелегально повернувся до Польщі. Очолив окруж. комітет КПП в Сілезії, однак невдовзі знову заарешт. і ув’язнений за антидерж. діяльність. Звільнився з в’язниці після нападу Німеччини на Польщу і виїхав спочатку до Білорусі, звідти — до Львова (вступив до ВКП(б), працював на папер. ф-ці «Бібльос»). Після нападу Німеччини на СРСР виїхав до м. Кросно, де на поч. 1942 розпочав формування організацій Польс. робітн. партії (ПРП), створ. з ініціативи Комінтерну. У 2-й пол. 1942 очолив варшав. організацію ПРП, увійшов до її ЦК. Наприкінці 1943 став ген. секр. ЦК ПРП, співтворцем її стратегії і тактики, спрямованої на захоплення влади у післявоєн. Польщі. Один з ініціаторів створення представниц. органу лівих сил — Крайової нац. ради (1944) та Армії Людової, що спиралися на підтримку Москви. Після звільнення Польщі рад. армією наприкінці 1944 став віце-прем’єром у Тимчас. уряді, очолюваному соціалістом Е. Осубкою-Моравським, а також віце-прем’єром і міністром повернених (зх. і пд.) земель у Тимчас. уряді нац. єдності (1945–47). Намагався зберегти самостійність прийняття рішень та елементи суверенітету Польщі у період встановлення там комуніст. влади, був опонентом Й. Сталіна щодо створення Комінформбюро. 1948 звинувачений у право-націоналіст. ухилі, знятий з керів. посад і ув’язнений (1951–54). Під час політ. кризи в Польщі у жовтні 1956 реабіліт. і обраний першим секр. ЦК Польс. об’єднаної робітн. партії (ПОРП). Спираючись на сусп. очікування, реалізував політику усунення одіоз. сталін. режиму і зміцнення позицій ПОРП, подальшого будівництва соціалізму під протекторатом КПРС і СРСР. Унаслідок гальмування систем. реформ, конфліктів з катол. Церквою та інтелігенцією, переслідування інакодумства, залучення Польщі до придушення «праз. весни» 1968, розгортання антисеміт. кампанії втратив впливи у ПОРП і суспільстві. Під час заворушень робітників міст балт. узбережжя у грудні 1970 усунутий з посади першого секр. ЦК ПОРП і виведений зі складу вищих парт. і держ. органів. Решту життя провів як приватна особа.

Рекомендована література

1. E. Syzdek. Polityczne dylematy Władysława Gomułki. 1982;
   Google Scholar Internet
2. J. Ptasiński. Pierwszy z trzech zwrotów czyli rzecz o Władysławie Gomułce. 1983;
   Google Scholar Internet
3. Działalność Władysława Gomułki. Fakty. Wspomnienia. Opinie. 1985;
   Google Scholar Internet
4. A. Werblan. Władysław Gomułka sekretarz generalny PPR. 1988;
   Google Scholar Internet
5. P. Machcewicz. Władysław Gomułka. 1995 (усі — Варшава).
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю