Ґордін Яків

ҐО́РДІН Яків (גארדין יעקב; псевд.: Яків Михайлович, Ян, Іван Колючий; 01. 05. 1853, м. Миргород, нині Полтав. обл. — 10. 06. 1909, Нью-Йорк) — єврейський публіцист і драматург. За­ймався самоосвітою. Від 1870 друкував у часописах Одеси й С.-Петербурга нариси і роз­повіді з євр. життя. Під впливом реліг.-сусп. по­глядів Л. Толстого і баптистів, а також народн. ідей створив 1880 Духовно-біблійне братство з метою радикально змінити життя євреїв, однак пропаганда Ґ. ідей зовні прохристиян., а по суті асимілюючих, не отримала широкої під­тримки. Різку реакцію викликала ста­т­тя Ґ., у якій він ді­йшов висновку, що євреї самі спровокували погром 1881 «своєю пожадливістю, настирливістю і пронозливістю». Незабаром братство було ро­зі­гнане, а Ґ. 1890 ви­їхав до Нью-Йорка, де видавав рос. газету і спів­працював з євр. журналами, активно за­ймався драматургією. Вульгарним буфонадам та істор. оперетам А. Ґольдфадена він проти­ставив мелодраму з емоц. діалогами, гострими колізіями і чітко вираженими характерами, справивши реформатор. вплив на подальший роз­виток євр. театру. Серед популяр. пʼєс Ґ. — «דער יידישער קעניג ליר» («Єврейський король Лір», Варшава, 1907), «מירעלע עפראס» («Міреле Ефрос», Нью-Йорк, 1898), «גאטָ, מענטש און טייוול» («Бог, людина і біс», Нью-Йорк, 1903; у рос. перекл. — «Сатана», О., 1910), «די שבועה» («Клятва», Варшава, 1900) і « די תומה כאסיע» («Сирітка Хася», Нью-Йорк, 1903; в укр. перекл. Ю. Гаєвського опубл. у г. «Діло», Львів, 1924, 5 серпня). Сюжети багатьох пʼєс Ґ. запозичив зі світ. класики (Ф. Шіл­лера, Д. Гуцкова, М. Гоголя, О. Островського, В. Гюґо, Г. Ібсена та ін.), додавши нац. колориту. Низку ви­став Ґ. екранізовано на перших євр. кіностудіях в Одесі.

Завантажити статтю