Ґордон Арон-Давид

ҐО́РДОН Арон-Давид (;גורדון אהרון-דויד 10. 06. 1856, с. Троянів, нині Житомир. р-ну Житомир. обл. — 22. 02. 1922, кібуц Деґанія, Палестина, нині Ізраїль) — сіоністський філософ. Отримав традиц. євр. освіту. Служив чиновником у барона Г. Ґінцбурґа. На власному прикладі вирішив розпочати втілення ідеї повернення євреїв до Палестини і 1904 оселився в м. Петаx-Тіква. Працював на фермі, дотримуючись позиції, що лише обробляючи батьків. землю, євреї зможуть об’єднатися (фіз. праця — як обов’язкова умова відродження євр. народу). Переконав ін. переселенців об’єднатися в с.-г. спільноту — кібуц Деґанія (1909; нині тут діє музей ім. Ґ.). Згодом став ідеологом першої євр. робітн. партії в Палестині — «הפועל הצעיר» («Молодий робітник»), яка пізніше увійшла до Мапаю. В основі філос. системи поглядів Ґ. — ідея праці: праця повинна бути метою життя людини, її сутністю. Вважав, що в епоху інтенсив. розвитку науки і техніки лише землеробство здатне органічно поєднати особистість та Всесвіт; фіз. праця — засіб інтуїтив. осягнення, навіть містич. сприйняття Бога. Виступав проти приват. власності на землю та засоби праці, але заперечував марксизм як продукт міського життя й індустр. виробництва, що пропонував виправити лише механізм екон. життя та сусп. устрою, але не відповідав на питання буття. Ґ. вважав, що права і обов’язки у кожного народу ті ж, що й у кожної окремої людини, тому висловлював обурення з того, що дії, заборонені у стосунках між людьми (обман, грабунок, убивство), є прийнятними між народами як засіб вирішення нац. конфліктів і вшановуються як героїчні. Зб. «כתבי א.ד גורדון» («Твори А.-Д. Ґордона») видано 1928–29 (Тель-Авів, у 5-ти т.) і 1951–53 (Єрусалим, у 3-х т.).

Завантажити статтю