Ґордон Арон-Давид

ҐО́РДОН Арон-Давид (;גורדון אהרון-דויד 10. 06. 1856, с. Троянів, нині Житомир. р-ну Житомир. обл. — 22. 02. 1922, кібуц Деґанія, Палестина, нині Ізраїль) — сіоністський філософ. Отримав традиц. євр. освіту. Служив чиновником у барона Г. Ґінцбурґа. На власному прикладі вирішив роз­почати втіле­н­ня ідеї поверне­н­ня євреїв до Палестини і 1904 оселився в м. Петаx-Тіква. Працював на фермі, дотримуючись позиції, що лише обробляючи батьків. землю, євреї зможуть обʼ­єд­натися (фіз. праця — як обовʼязкова умова від­родже­н­ня євр. народу). Пере­конав ін. пере­селенців обʼ­єд­натися в с.-г. спільноту — кібуц Деґанія (1909; нині тут діє музей ім. Ґ.). Згодом став ідеологом першої євр. робітн. партії в Палестині — «הפועל הצעיר» («Молодий робітник»), яка пізніше уві­йшла до Мапаю. В основі філос. системи по­глядів Ґ. — ідея праці: праця повин­на бути метою життя людини, її сутністю. Вважав, що в епоху інтенсив. роз­витку науки і техніки лише землеробство здатне органічно по­єд­нати особистість та Всесвіт; фіз. праця — засіб інтуїтив. осягне­н­ня, навіть містич. сприйня­т­тя Бога. Ви­ступав проти приват. власності на землю та засоби праці, але заперечував марксизм як продукт міського життя й індустр. виробництва, що пропонував виправити лише механізм екон. життя та сусп. устрою, але не від­повід­ав на пита­н­ня буття. Ґ. вважав, що права і обовʼязки у кожного народу ті ж, що й у кожної окремої людини, тому висловлював обуре­н­ня з того, що дії, заборонені у стосунках між людьми (обман, грабунок, убивство), є прийнятними між народами як засіб виріше­н­ня нац. конфліктів і вшановуються як героїчні. Зб. «כתבי א.ד גורדון» («Твори А.-Д. Ґордона») ви­дано 1928–29 (Тель-Авів, у 5-ти т.) і 1951–53 (Єрусалим, у 3-х т.).

Завантажити статтю