Ґрабовський Тадеуш-Станіслав
ҐРАБО́ВСЬКИЙ Тадеуш-Станіслав (Grabowski Tadeusz Stanisław; псевд. — T. Barg, Ziemowit Buława, Władysław Dobromilski, Stanko Karadżow, Tau-Gama; 15. 01. 1881, с. Гучок Добромил. пов., нині у складі м. Добромиль Львів. обл. — 22. 01. 1975, Краків) — польський історик літератури, публіцист. Навч. в університетах Праги, Заґреба і Відня (1903–07), удосконалював знання в університетах у Белґраді, Софії, С.-Петербурзі, Москві, Казані та Києві (1907–08). У Віден. університеті 1910 здобув ступ. д-ра. 1908–15 — лектор слов’ян. мов у Яґеллон. університеті (Краків); 1916–18 — делегат Департаменту стану Королівства Польського, 1918–25 — повноваж. міністр і надзвичай. посол Польщі у Софії; 1925–27 — завідувач відділу науки МЗС Польщі; 1927–38 — повноваж. міністр і надзвичай. посол Польщі у Ріо-де-Жанейро; 1939 — директор Польс. інституту співпраці з закордоном; 1945–55 — проф., завідувач кафедри нових слов’ян. літ-р, 1955–60 — науковий співробітник каф. слов’ян. філології Яґеллон. університету. Досліджував історію літ-ри пд. слов’ян і лужиц. культури. У розвідці «Славістика в польській літературній бібліографії» (1963) високо оцінив творчість Т. Шевченка, назвав його поетом-пророком України.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Najnowsza historia literatur południowo-słowiańskich. Kraków, 1909; Zygmunt Krasiński w literaturach słowiańskich. Kraków, 1914; Ruś-Ukraina a rządy rosyjskie. Kraków, 1916; Polska a Słowiańszczyzna. Historyczny rzut oka na polskie słowianofilstwo. Warszawa, 1927; Łużyczanie, ich walka, klęski i… triumf. Wrocław, 1947.
Завантажити статтю
 (etnografiya).jpg)
Людина 
