Ґревіньш Валдіс

ҐРЕ́ВІНЬШ Валдіс (Grēviòð Valdis; 26. 09. 1895, х. Мазбані Курлянд. губ., Росія, нині Латвія — 07. 04. 1968, Риґа) — латиський письмен­ник, пере­кладач. Закін. Моск. комерц. ін­ститут (1918), студіював право у Латв. університеті. Очолював літ. від­діл ред. г. «Sociāldemokrāts» («Соціал-демократ», 1918–24); засн. і ред. сатир. календаря «Kultūras balss» («Голос культури», 1920–32). Від 1948 — науковий спів­робітник Ін­ституту літ-ри та мови Латв. АН. 1950 заарешт., пере­бував в увʼязнен­ні в Іркут. обл. (РФ). Автор поет. зб. «Pirmā dzeju grāmata» («Перша віршована книга», 1923), «Otrā dzeju grāmata» («Друга віршована книга», 1933), «Lapas lido, lapas skan» («Листя ширяють, листя звучать», 1946), «Dzied vēji» («Вітри спів­ають», 1968). У пригодн.-фантаст. романі «Latvijas karalis jeb Cilvēks, kam visi parādā» («Латвійський король, або Людина, котрій усі заборгували», 1928, спів­авт.) у ґротеск. формі від­творив життя Латвії 20-х рр. 20 ст. Інсценізував низку романів світ. класики. Пере­клав окремі твори Л. Толстого, М. Шолохова, В. Шек­спіра, Ф. Шіл­лера, Б. Шоу, Л. Пірандел­ло. У період. ви­да­н­нях 1941 опублікував пере­клади окремих творів Т. Шевченка, зокрема уривок з поеми «Сон», вірші «Молитва», «Садок вишневий коло хати…», «Думка» («Тече вода в синє море…»); ст. «Тарас Шевченко» та «Поет, якому заборонили писати, художник, якому заборонили малювати». 7 березня 1964 у г. «Literatūra un Māksla» («Література і мистецтво) опублікував пере­клади віршів «І Архімед, і Галілей...», «Заповіт».

Завантажити статтю