ҐРЕ́НЕР Вільгельм (Groener Wilhelm; 22. 11. 1867, м. Людвиґсбурґ, Німеч­чина — 02. 09. 1939, м. Борнштедт, Німеч­чина) — німецький військовий діяч. Генерал-лейтенант. На військ. службі від 1884. Закін. Імператор. військ. академію (1896). Служив у Ген­штабі та в армій. військ. зʼ­єд­на­н­нях, зокрема від 1912 — нач. від­діл. залізниць Ген­штабу. Під час 1-ї світової війни — нач. військ. по­стача­н­ня, від 1916 — за­ступник військ. міністра; один із кер. ВПК Німеч­чини. Від серпня 1917 командував армій. корпусом на Зх. фронті, від березня 1918 — командир 1-го армій. корпусу на Сх. фронті. Упродовж березня–жовтня 1918 — нач­штабу групи нім. військ «Київ», що зайняла тер. України. На цій посаді по­стійно й активно втручався у внутр. справи УНР, намагаючись впливати на політику укр. уряду. На­прикінці квітня 1918 був одним із організаторів геть­ман. пере­вороту в Києві; на­прикінці жовтня 1918 при­знач. першим генерал-квартир­мейстером нім. армії. Фактично зосередив у своїх руках керівництво нім. військами під час їх заг. від­ступу в листопаді 1918. У липні 1919 на знак протесту проти Версал. миру залишив посаду. 1920–23 — міністр шляхів сполучень Ва­ймар. респ., 1928–32 — військ. міністр. У Німеч­чині товаришував із П. Скоропадським, допомагав місц. укр. громаді у створен­ні Укр. наук. ін­ституту в Берліні (1926–34 — його куратор). У між­воєн. період почав прихильно ставитися до ідеї від­родже­н­ня незалеж. України. Звільнений з керів. посад після приходу до влади у Німеч­чині нацистів. Автор спогадів «Lebenserinnerungen» // «Von Brest-Litovsk zur deutschen Novemberrevolution» (Göttingen, 1971), які є цін­ним джерелом для ро­зумі­н­ня укр.-нім. стосунків у 1918.