ҐРІШАШВІ́ЛІ Йосиф Григорович ( ; справж. — Мамулаішвілі; ; 12(24). 04. 1889, Тбілісі — 03. 08. 1965, там само) — грузинський поет і літературо­знавець. Нар. поет Груз. РСР (1959). Академік АН Груз. РСР (1946). У ран­ній поезії Ґ. пере­важала інтимно-любовна лірика. Пафосом вільної праці та романтики нового часу пройняті поезії («Проща­н­ня зі старим Тбілісі», 1925), «» («Роз­мова ламп», 1927), « » («Роз­мова зі складачем», 1929), « » («Один день у селі», 1934), «» («Помаранчі», 1937), «» («До Батьківщини», 1938). Любов до Вітчизни органічно пере­плітається з темою Тбілісі, його історією у віршах « » («Тріолети на Шайтанбазарі», 1918), «» («До Ашпашхана», 1920), («Мій Тбілісі», 1955) та ін. Тема патріотизму є головною у віршах воєн. років, зокрема « » («Два слова», 1941), «» («Балада про хусточку», 1942). У 1950 Ґ. присуджено Держ. премію СРСР за однотомник «» («Поезії», 1949). Автор моно­графій «» («Саят-Нова», 1914–18), («Літературна богема старого Тбілісі», 1926–27), ст. « » («Життя Олександра Чавчавадзе»), » («Ілля Чавчавадзе і грузинський театр») та ін., роз­відок про груз.-рос., груз.-вірм. та груз.-укр. літ. звʼязки. Писав також для дітей. Темі України присвятив вірші » («Харків наш», 1943) і «» («Грузинські цитруси в Україні», 1950). Учасник Шевченків. літ. вечорів у Грузії 1911 і 1914. Автор ст. » («Шевченко в грузинській літературі», 1940), «» («Тарас Шевченко — наша гордість», 1959). Усі твори Ґ. ви­дано у Тбілісі. Укр. мовою окремі вірші Ґ. пере­клали П. Тичина, М. Рильський, Л. Костенко, О. Новицький та ін.