ҐРО́С­СМАН Леонід Петрович (12(24). 01. 1888, Одеса — 16. 12. 1965, Москва) — літературо­знавець, письмен­ник. Член СП СРСР. Доктор філологічних наук (1940). Закін. Рішельєв. гімназію (Одеса), студіював право у Сорбонн. університеті (Париж, 1906–07), закін. юрид. факультет Новорос. університету (Одеса, 1911). Після поверне­н­ня з С.-Петербурга 1917 до Одеси активно включився в місц. літ. процес, належав до Літ.-артист. товариства, друкувався в літ. ж. «Объединение». Від 1920 викладав в Одес. гуманітарно-сусп. ін­ституті. Від 1921 мешкав у Москві, викладав у Вищому літ.-худож. ін­ституті, 1940–59 — проф. Моск. міського пед. ін­ституту. Досліджував пита­н­ня теорії літ-ри, поетики, стилістики, віршо­знавства, а також творчість рос. письмен­ників 19 ст. У 1910–20-х рр. ви­ступав як поет-неокласик, видав цикл сонетів «Плеяда» (О., 1919; Москва, 1922). У подальшому творчість Ґ. тісно повʼязана з його дослідн. діяльністю, зо крема роман «Записки дʼАршиака» (Х., 1930; Москва, 1931; 1939) від­ображає події загибелі О. Пушкіна; повість «Рулетенбург» (Москва; Ленин­град, 1932) присвяч. особистості Ф. Достоєвського.