Ґрунтова фауна
ҐРУНТОВА́ ФА́УНА — сукупність тварин, які пристосувалися до життя у ґрунті. Серед представників Ґ. ф. — геобіонти — постійні мешканці ґрунту (дощові черв’яки, багатоніжки, ногохвістки), геофіли — тварини, які мешкають у ґрунті протягом певного етапу життєвого циклу (личинки комах), геоксени — ті, які тимчасово переховуються у ґрунті. За особливостями зв’язку з середовищем існування та розмірами організму Ґ. ф. класифікують на нанофауну (об’єднує представників одноклітин. найпростіших, розміри яких не перевищують 20–30 мікрометрів), мікрофауну (багатоклітинні мікроскопічні тварини: коловертки, нематоди, тихохідки, мікроскопічні кліщі, ногохвістки), мезофауну (ґрунт. тварини, розміри яких дають можливість бачити їх неозброєним оком або під лупою; осн. маса мезофауни представлена членистоногими: дрібні види комах, багатоніжки, мокриці, павуки, а також дрібні черв’яки-енхітреїди), макрофауну (дощові черв’яки, багатоніжки, личинки комах), мегафауну (тварини, розміри яких сягають десятків см; представники ссавців — землерийкові, а також великі земляні черв’яки). За типом живлення Ґ. ф. розрізняють трофічні групи: фітофаги — живляться корінням живих рослин, зоофаги — поїдають ін. тварин, виступаючи у ролі хижаків або паразитів, споживають тіла мертвих тварин, сапрофаги (найчисленніша і найважливіша група ґрунт. тварин) — переробляють рослинні рештки, опад рослин як на поверхні ґрунту у підстилці, так і в кореневій зоні. Ґ. ф. — важливий чинник ґрунтоутворення. В результаті її життєдіяльності прискорюються процеси кругообігу речовин у природі, мінералізація орган. решток і утворення гумусу, формується міцна структу-ра ґрунту, поліпшуються його структурні властивості, підвищуються біол. активність і в цілому ґрунт. родючість. Ґ. ф., її склад і чисельність окремих груп, роль у природ. процесах та госп. діяльності вивчає ґрунт. зоологія.
Рекомендована література
- Гиляров М. С. Зоологический метод диагностики почв. Москва, 1965;
- Гиляров М. С., Криволуцкий Д. А. Жизнь в почве. Москва, 1985;
- Бабьева И. П., Зенова Г. М. Биология почв. Москва, 1989;
- Надточій П. П., Вольвач Ф. В., Гермашенко В. Г. Екологія ґрунту та його забруднення. К., 1997.
Завантажити статтю
