де Ґубернатіс Анджело

Визначення і загальна характеристика

де ҐУБЕРНА́ТІС Анджело (De Gubernatis Angelo; 07. 04. 1840, м. Турин, Італія — 26. 02. 1913, Рим) — італійський письменник, літературознавець, видавець, громадський діяч. Граф. Студіював філологію у Турин. і Берлін. університетах (1857–63). Працював проф. санскриту в Інституті вищих наук у Флоренції, 1890–1908 — у Рим. університеті. Засн. італ. школи індології. 1869 та 1876 відвідав Рос. імперію, був у Києві. Пропагандист і організатор міжнар. співробітництва вчених та літераторів, один із фундаторів україністики в Італії 1870–80-х рр. Вивчав і популяризував істор.-культурну спадщину українського народу. Студії з цієї проблематики започаткував у влас. щомісячнику «Rivista Europea» («Європ. огляд»), 1873–75 опублікував низку розвідок М. Драгоманова з укр. історії, літ-ри та фольклору, а також свої дослідж. творчості П. Куліша, Г. Цеглинського, В. Антоновича. Увів українознавчі розділи й гасла у кн. «Dizionario biografico degli scrittori contemporanei» («Біографічний словник сучасних письменників», Флоренція, 1879–80), «Storia universale della letteratura» («Історія світового письменства», Мілан, 1883, т. 1, 4, 5). Як оглядач європ. літ. видань виступав у флорентій. ж. «Nuova Antologia» («Нова антологія») на захист укр. культури та її представників від утисків з боку рос. самодержавства. Один із перших на Зх. наголосив на самост. статусі української мови як мови окремого народу. Завдяки Ґ. до обігу італ. науки й літ. критики увійшли відомості про діяльність І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, М. Кропивницького, М. Костомарова, Ю. Федьковича, а також про здобутки укр. театру, кобзар. мистецтва. Наголошував на суспільно-політ. значенні творчості Т. Шевченка, переклав уривок з його вірша «До Основ’яненка» — перший італ. переклад. Серед кореспондентів і співробітників видань Ґ. були М. Драгоманов, М. Павлик, І. Франко, К. Білиловський, Леся Українка. Написав спогади «Fibra. Pagine di ricordi» (Roma, 1900).

Завантажити статтю