Ґудзенко Пантелеймон Петрович

ҐУДЗЕ́НКО Пантелеймон Петрович (27. 07 (09. 08). 1907, с. Дернове, нині Тростянецького р-ну Сумської обл. — 17. 08. 1994, Київ) — історик-архівіст, археограф. Доктор історичних наук (1966). Заслужений діяч науки УРСР (1977). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Харківський інститут педагогічної професійної освіти (1931). Працював у архівних органах УРСР (1930–48), зокрема від 1943 — начальник Архівного управління МВС УРСР; у Комісії з історії Великої Вітчизняної війни (1948–50); від 1950 — в Інституті історії АН УРСР (Київ): 1952–55 і 1959 — завідувач відділу археографії, 1959–64 — історії соціалістичного й комуністичного будівництва, 1964–77 — історії соціалістичного будівництва, 1977–81 — старший науковий співробітник-консультант, водночас у 1967–71 — заступник директора з наукової роботи. У 1950–52 — вчений секретар Відділення суспільних наук АН УРСР.

Відповідальний редактор, член редколегій, керівник авторських колективів низки фундаментальних праць з історії України, виданих у Києві. Серед них — двотомна «Історія Києва» (1959), «Історія робітничого класу УРСР» (т. 2), «Історія селянства УРСР» (т. 2), «Розвиток української культури за роки Радянської влади», «Історія Української РСР» (т. 2; усі — 1967), чотиритомна «Радянська енциклопедія історії України» (1969–72), «Історія робітників Донецького басейну» (1981), багатотомна «Історія міст і сіл УРСР». За його участі видано зб. документів: «Возз’єднання українського народу в єдиній українській радянській державі» (К., 1949), «Воссоединение Украины с Россией» (т. 2, Москва, 1953), «Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні (1917–1921)» (К., 1957), «Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в годы второй и третьей пятилеток» (у 2-х ч., К., 1977).

Завантажити статтю