ҐУДЗІ́Й Микола Каленикович (21. 04 (03. 05). 1887, м. Могилів-Подільський, нині Вінн. обл. — 29. 10. 1965, Москва) — літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1936, без захисту дис.). Академік АН УРСР (1945). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1911), брав участь у семінарі В. Пере­тца, залиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня, від 1915 — приват-доцент 1918–21 — у Таврій. університеті (Сімферополь). Від 1922 — проф. 2-го Моск. університету (від 1930 — Моск. пед. ін­ститут); водночас 1938–47 — завідувач від­ділу давньої рос. літ-ри та літ-ри 18 ст. Ін­ституту світ. літ-ри АН СРСР (Москва). Під час 2-ї світової війни викладав у Свердлов. пед. ін­ституті. Від 1945 — в Ін­ституті літ-ри АН УРСР (Київ): завідувач від­ділу рос. літ-ри, 1952–61 — від­ділу давньої укр. літ-ри. Досліджував давню і нову рос. літературу: творчість протопопа Ав­вакума, М. Ломоносова, О. Пушкіна, М. Гоголя, В. Тютчева, Л. Толстого, Н. Тихонравова, О. Веселовського та ін. Автор під­ручника «История древней рус­ской литературы» (Москва, 1938; 7-е вид. — 1966; англ. перекл. — Нью-Йорк, 1949), уклав «Хрестоматию по древней рус­ской литературе ХІ–ХVII вв.» (Москва, 1935; 8-е вид. — 1973). Низка праць Ґ. присвяч. давній і новій укр. літературі, рос.-укр. літ. звʼязкам. Від 1914 досліджував «Слово о полку Ігоревім», йому належить наук. ви­да­н­ня текс­ту памʼятки, пере­клад російською мовою, наук. коментар і понад 30 статей, у яких роз­крито істор. зміст поеми, простежено звʼязки з давньорус. літ-рою та істор. традицією. Об­стоював оригінальність «Слова…». Опрацював історіо­графію літ-ри Київ. Русі, простежив її традиції в давній укр. та білорус. літ-рах, а також звʼязки з давніми несловʼян. літ-рами. Для академ. «Истории рус­ской литературы» (Москва; Ленин­град, 1943; 1945) опрацював Галиц.-Волин. літопис і творчість Ф. Прокоповича. З його перед­мовою та за заг. ред. ви­дано «Українські інтермедії ХVІІ–ХVІІІ ст.» (К., 1960). Під­тримував офіц. рад. версію про твори періоду Київ. Русі як спільне на­дба­н­ня укр., рос. і білорус. літ-р та тезу про єд­ність укр. і рос. літ-р. Досліджував творчість І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка у звʼязках із рос. літ-рою. Ініціатор ви­да­н­ня, один з авторів і ред. темат. зб. «Рус­ско-украинские литературные связи» (Москва, 1951) та «Російсько-українське літературне єд­на­н­ня» (К., 1953). Голова редколегії вид. «Шевченко Тарас. Повне зі­бра­н­ня творів: У 6 т.» (К., 1963). Моно­графія «Лев Тол­стой» (Москва, 1944) пере­кладена нім., польс., іспан., чес., угор., румун., сербо-хорват., словен., китай., япон. мовами.