Ґуліа Дмитро Йосипович

ҐУ́ЛІА Дмитро Йосипович (Гулиа Дырмит Есыф-иҧа; 09(21). 02. 1874, с. Уарча, Абхазія, нині Грузія — 07. 04. 1960, с. Агудзера, похов. у м. Сухумі, Грузія) — основоположник абхазької літератури та літературної мови, мово­знавець, етно­граф, історик. Нар. поет Абхазії (1937). Екс­терном закін. Горійську учит. семінарію (1891). Учителював. Спільно з К. Мачаваріані створив 1892 на основі абхаз. абетки П. Услара (1862) заг.-нац. письмо, уклав «Анбан» («Буквар»). 1919–20 — ред. першої абхаз. г. «Аҧсны» («Абхазія»). 1921 заснував першу абхаз. театр. трупу, для якої писав пʼєси, зокрема «Анаурақуа» («Привиди», опубл. 1946). Перший ред. г. «Аҧсны ҟаҧшь» («Червона Абхазія»). Автор новели «Атәым дгьыл аҵаҟа» («Під чужим небом», 1919), роману про колоніал. становище Абхазії у складі Рос. імперії «Ҟамаҷыҷ» (1940; укр. перекл. — «Камачіч», К., 1979); поем «Аҧсны азы ашәа» («Пісня про Абхазію», 1940), «Ҭагалан ақытац» («Осінь у селі», 1946), низки збірок лірич. і сатир. поезій; дослідж. з етно­графії Абхазії. Пере­клав окремі твори Ш. Ру­ставелі, О. Пушкіна, М. Лермонтова, І. Чавчавадзе, А. Церетелі та ін., поему «Слово о полку Ігоревім». З укр. літ-рою Ґ. по­зна­йомив І. Запорізький, котрий 1915 працював в учит. семінарії Сухумі. Особливо цікавився творчістю Т. Шевченка, 1938–39 здійснив по­їздку в Україну, побував у Каневі на могилі поета, від­відав музей і абхаз. мовою записав у книзі від­відувачів: «Я був тут, на могилі Тараса Шевченка, біля памʼятника, а також з приємністю оглянув Музей. Те, про що мріяв великий український поет-революціонер, збулося. І його памʼять шанують нині так, як він того заслужив. І його слово буде щодня зро­стати». Т. Шевченкові присвятив вірш «Тарас ду!» («Великий Тарас!»), а поеми «Кавказ», «Катерина», «Сон», вірші «Мені однаково», «Маленькій Марʼяні» та ін. у пере­кладі Ґ. на­друк. у зб. «Кобзарь» (1939). У г. «Вісті» (від 29 вересня 1938) опубл. його ст. «В сімʼї вільній, новій», а 1939 у г. «Комсомольское знамя» (Київ) — «Солнечная Абхазия — поэту Украины». Ґ. під­тримував дружні стосунки з П. Тичиною, М. Рильським, М. Бажаном, І. Кочергою, В. Чередниченко та ін. Укр. громадськість від­значала 100-річчя від дня народже­н­ня Ґ. Образ абхаз. поета змалював С. Тельнюк у віршах «Біля памʼятника Дмитрові Гуліа в Сухумі» та «Пере­читуючи Дмитра Гуліа» (обидва — 1970). Окремі твори Ґ. українською мовою пере­клали В. Козаченко, Є. Іщенко, В. Лагода, Є. Дробʼязко.

Завантажити статтю