ҐЬОНЦ Арпад (Göncz Árpád; 10. 02. 1922, Будапешт — 06. 10. 2015, там само) — президент Угорщини (1990–2000), письмен­ник, пере­кладач. Закін. Катол. університет ім. П. Пазманя зі ступ. д-ра права (Будапешт, 1944). Політ. карʼєру роз­почав від 1945 у Незалеж. партії дрібних хазяїв, землеробів та громадян, очолював її молодіжну гілку в Будапешті (1945–48), відп. секр. щотижневика «Nemzdék» («Поколі­н­ня»). Після роз­пуску партії від 1949 працював на різних роботах. Водночас навч. від 1952 у Ґеделл. с.-г. академії, з якої від­рахований за участь в угор. пов­стан­ні 1956. У травні 1957 заарешт. у «справі Бібо» («спроба повале­н­ня нар.-демократ. ладу в країні»), засудж. до довіч. увʼязне­н­ня. 1963 звільн. за амністією. Від 1965 — на творчій роботі. Пере­кладач творів англ., амер. письмен­ників (Е. Гемінґвея, Е. Доктороу, В. Фолкнера, В. Ґолдінґа, В. Стайрона, С. Сонтаґ, Дж. Апдайка). За художні пере­клади удостоєний Літ. премії А. Йожефа (1983) та Між­нар. премії Вітленд (1989). Очолював Проф­спілку угор. письмен­ників (1981–89) та СП Угорщини (1989–90). Як письмен­ник, Ґ. ви­ступав у різних жанрах, від­дає пере­вагу драматургії притчевого характеру як одному із засобів параболіч. осмисле­н­ня дійсності. Автор філос. драми з історії єретич. руху в Швейцарії «Sarusok» («Чоботар», 1974). У театрах Угорщини та ін. країн інсценізовано його пʼєси «Mérlegen» («Терези», 1990; по­ставл. у Нац. укр. драм. театрі ім. І. Франка у пере­кладі С. Карпатського під на­звою «Камінь на камені») та «Rácsok» («Ґрати») у стилі центр.-європ. драми абсурду, сюр­реаліст. пʼєсу «Pesszimista komédia» («Песимістична комедія», 1974). Монодрама про життя акторки «Magyar Medea» («Угорська Медея», 1976; укр. перекл. І. Мегели) інсценіз. 1992 у майстерні театр. мистецтва «Сузірʼя» (Київ), відзнята того ж року на студії «Укртелефільм» (реж. В. Зінченко). У доробку Ґ. також зб. новел «Találkozások» («Зу­стрічі», 1980), «Hazaérkezés» («Поверне­н­ня додому», 1991), зб. есеїв, інтервʼю «Gyaluforgács» («Стружка», 1991). Як президент Угорщини, Ґ. сприяв зміцнен­ню торг.-екон. від­носин зх.-європ. держав та України. Восени 1990 від­відав УРСР, зокрема й Закарпа­т­тя. 1996 здійснив офіц. візит в Україну. За його президентства між Україною та Угорщиною було під­писано низку дво­сторон. угод у політ., екон., культур., наук.-тех., екол. і гуманітар. сферах. Ініціатор створе­н­ня Хартії нац. меншин. На честь Ґ. на­звано Укр.-угор. ін­ститут кібернетики при Між­регіон. академії упр. персоналом (Київ, 2002).