Давидов Анатолій Іванович
ДАВИ́ДОВ Анатолій Іванович (08. 02. 1938, с. Бочки, нині Бочечки Конотоп. р-ну Сум. обл. — 05. 01. 2002, Київ) — прозаїк. Член НСПУ (1976). Літ. премія ім. Лесі Українки (1987) за зб. оповідань «Сонечко спить у дзвониках» (К., 1986). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1998). Закін. Ніжин. пед. інститут (Черніг. обл., 1960). Працював 1975–84 гол. ред. ж. «Барвінок»; 1984–94 — директор видавництва «Молодь»; 1994–98 — зав. сектору ЗМІ КМ України. Почав друкуватися від 1961. Твори для дітей та підлітків сповнені романтики першовідкриття світу природи, написані з тонким відчуттям дит. психології. Окремі твори Д. перекладені білорус., рос., казах., узб., молд., нім., болгар., чес., словац. та ін. мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Ширшає виднокруг: Нариси. 1967; Сонячні вершники: Нариси. 1969; Експедиція «Суничка»: Повість. 1971; Катамаран: Повість. 1974; Голубий патруль: Повість. 1974; Без креслень і кельми: Нариси. 1975; Скарб: Повість. 1980; Пригоди Озивайка: Повість. 1986; Озивайко: Повість. 1987; Не так вже й тісно на Землі: Повість. 1987 (усі — Київ); Целебный камень: Повесть. Москва, 1990 (укр. вид. — К., 1991); Про Озивайка, лісовий люд та їхні незвичайні пригоди: Повість. 1993; Закоцюблики: Повість. 1995 (обидві — Київ).
Рекомендована література
- Столбін О. Знай, люби, бережи // Рад. школа. 1980. № 1;
- Губарець В. До совісті і розуму людського // Дніпро. 1986. № 6.
Завантажити статтю
Людина 
