ДЕПЕ́СТР Рене (Depestre René; 29. 08. 1926, м. Жакмель, Гаїті) — гаїтянський письмен­ник. Учасник рев. руху на Гаїті. Навч. у Сорбонн. університеті (Париж, 1946–57). Від 1959 — в еміграції (Куба, Чилі, Франція). Здійснив по­їздки до Австрії, Арґентини, Бразилії, СРСР, Вʼєтнаму, Алжиру. 1991 отримав франц. громадянство. Пише франц. й іспан. мовами. Автор гостросоц. поезії і прози про життя й боротьбу гаїтян. У поет. доробку Д. — зб. «Végétation de clarté» («Паросток світла», 1951), «Journal dʼun animal marin» («Щоден­ник морської тварини», 1964), «Poète à Cuba» («Поет на Кубі», 1976), «En état de poésie» («У стані поезії», 1980), «Au matin de la négritude» («На світанку неґритюду», 1990), «Anthologie personnelle» («Персональна антологія», 1993), «Non-assistance à poètes en danger» («Нес­прия­н­ня поетам у небезпеці», 2005), «Rage de vivre» («Жага життя», 2007), драм. поема-містерія «Un Arc-en-ciel pour lʼOccident chrétien» («Райдуга для християнського Заходу», 1967). Автор романів «Le Mat de Cocagne» («Ярмарковий стовп», 1979) і «Hadriana dans tous mes rêves» («Гадріана в усіх моїх мріях», 1988; від­знач. трьома франц. і однією бельг. літ. преміями), зб. повістей та оповідань «Alléluia pour une femme-jardin» («Алілуя жінці-саду», 1981; Ґонкурів. премія, 1982), «Eros dans un train chinois» («Ерос у китайському потязі», 1990) і «LʼOeillet ensorcelé et autres nouvelles» («Чарівна гвоздика та інші оповіда­н­ня», 2006), зб. есеїв «Pour la révolution et pour la poésie» («За революцію, за поезію», 1970), «Bonjour et adieu à la négritude» («Привіта­н­ня і проща­н­ня з неґритюдом», 1980) і «Le Métier à métisser» («Мистецтво схрещува­н­ня», 1998). В укр. перекл. у кн. «Світова велич Шевченка» (т. 3, К., 1964) опубл. уривок ст. Д. «Слава Шевченкові!» (1961). Твори Д. пере­кладено англ., данс., іспан., італ., нідерланд., нім., польс., рос. мовами. Укр. мовою окремі його твори пере­клали В. Кордун, М. Москаленко, В. Грабовський, А. Пере­падя.