ДЕРЕВʼЯ́НКО Кузьма Микола­йович (01(14). 11. 1904, с. Косенівка Уман. пов. Київ. губ., нині Уман. р-ну Черкас. обл. — 30. 12. 1954, Москва) — військовик, дипломат. Генерал-лейтенант (1945). Герой України (2007, посмертно). Державні нагороди СРСР, США, Угорщини. Закін. Харків. обʼ­єд­нану школу червоних старшин, де ви­вчив япон. мову, і Військ. академію ім. М. Фрунзе (1936), де ви­вчив англ. мову. Виконуючи урядове зав­да­н­ня, 1936 створив і до 1938 керував роботою пере­валоч. бази на ст. Сари-Озек (Казах­стан), через яку по­стачалась зброя китай. армії, що воювала з японцями. Під час рад.-фін. війни — нач­штабу окремого лижного баталь­йону; від 1941 — нач. роз­від. від­ділу штабу Пн.-Зх. фронту (особисто очолював глибоку роз­відку і бо­йові операції у тилу противника); від 1942 — нач­штабу 53-ї, від 1943 — 57-ї, згодом — 4-ї гвард. армій 2-го і 3-го Укр. фронтів. Брав участь у форсуван­ні Дні­пра, Корсунь-Шевченків. битві, Яссо-Кишинів. операції, боях за Будапешт і Ві­день. Був рад. пред­ставником у Союз. контрол. раді по Австрії. Від серпня 1945 — пред­ставник рад. Верхов. Головнокомандува­н­ня при штабі обʼ­єд­наних союз. військ на чолі з амер. генералом Д. Макартуром, які воювали з японцями на Тихому океані. 2 вересня 1945 на борту амер. лінкора «Міс­сурі» у Токій. затоці від імені СРСР під­писав Акт капітуляції Японії, що стало заверше­н­ням 2-ї світової війни. Від 1946 — чл. Ради країн-пере­можниць у Японії; від 1950 — нач. каф. ЗС іноз. держав Академії Ген­штабу, згодом — нач. інформ. під­роз­ділу Гол. роз­відувал. упр. Ген­штабу ЗС СРСР. Помер від важкої хвороби, спричиненої радіац. опроміне­н­ням, яке Д. отримав у вересні 1945 у ході ви­вче­н­ня наслідків атом. бомбардува­н­ня япон. міст Гіросіма і Наґасакі.