Дерегулювання

Визначення і загальна характеристика

ДЕРЕГУЛЮВА́ННЯ (від де... і лат. regula — норма, правило) — скасува­н­ня норм, правил, форм і методів регулюва­н­ня. Д. економіки — сукупність заходів держ. впливу на механізм сусп. від­творе­н­ня та зменше­н­ня адм.-правового регулюва­н­ня екон. від­носин. Є одним із осн. напрямів реформува­н­ня та оптимізації держ. упр. економікою, що перед­бачає по­ступовий від­хід від прямої регулюючої ролі держави. Методи, якими впроваджують Д. економіки, збігаються з регулюючими функціями держави. Введе­н­ня в економіку України елементів Д. викликане необхідністю її реформува­н­ня для подола­н­ня екон. кризи, зниже­н­ня втрат від некерованості процесів пере­будови. Як важливий механізм взаємовід­носин держави й екон. системи Д. за­стосовують для зменше­н­ня (в окремих випадках — посиле­н­ня) ролі держави. Воно перед­бачає впровадже­н­ня комплексу заходів, спрямованих на зменше­н­ня втруча­н­ня держ. органів у госп. діяльність, усуне­н­ня правового, екон. і адм. барʼєрів щодо здійсне­н­ня екон. діяльності господарюючих субʼєктів з метою створе­н­ня гнучкої системи втруча­н­ня держ. органів у екон. процеси, встановле­н­ня ефектив. правового регулюва­н­ня екон. від­носин, спроще­н­ня адм. процедур і мінімізації витрат на їх викона­н­ня. Д. екон. діяльності включає: спроще­н­ня порядку реєстрації та ліквідації субʼєктів господарюва­н­ня; ліцензува­н­ня видів діяльності; системи оподаткува­н­ня, обліку та звітності при одночас. посилен­ні контролю за цими процесами з боку держави; лімітува­н­ня пере­вірок і контролю за діяльністю господарюючих субʼєктів. Держава повин­на не лише здійснювати комплекс заходів щодо Д. економіки, але й контролювати дотрима­н­ня цієї спрощеної системи як з боку субʼєктів господарюва­н­ня, так і з боку органів влади. У цьому аспекті Д. є одним із чин­ників, що протидіють корупції та тінізації економіки.

Осн. напрямки Д. економіки України: адм. реформа, реформува­н­ня торг. діяльності та фінанс. сфери, інвестиц. і зовн.-екон. діяльності, системи створе­н­ня (реєстрації) під­приємниц. структур й ліцензува­н­ня. Особл. значе­н­ня на сучас. етапі роз­витку України має Д. під­приємниц. діяльності, об­умовлене по­стій. посиле­н­ням адм. контролю та суворою регламентацією остан­ньої. З метою зменше­н­ня втруча­н­ня держ. органів, усуне­н­ня правових, адм., екон. й організац. пере­шкод у роз­витку під­приємництва, за­провадже­н­ня нових під­ходів до держ. регулюва­н­ня та враховуючи значе­н­ня його дальшого роз­витку для збереже­н­ня екон. зро­ста­н­ня України, 1998 ви­дані Укази Президента «Про усуне­н­ня обмежень, що стримують роз­виток під­приємницької діяльності» та «Про деякі заходи з дерегулюва­н­ня під­приємницької діяльності». Наявність вимог і обмежень (як правило надмір. і необ­ґрунт.), висунутих державою до екон. діяльності господарюючих субʼєктів, є обʼєктив. об­ставиною, що сприяє існуван­ню тіньової економіки, а їх поруше­н­ня стає неминучим у будь-якій під­приємниц. діяльності. Зі збільше­н­ням вимог і обмежень до офіц. екон. діяльності ширшим стає поле потенцій. можливостей для здійсне­н­ня тіньової екон. діяльності.

Літ.: Листовецький А. С. Деякі аспекти дерегуляції під­приємницької діяльності в Україні // Закон і під­приємець. 1998; Варналій З. С. Дерегулюва­н­ня під­приємницької діяльності як протидіючий чин­ник корупції // Правова держава і корупція. 1999; Його ж. Мале під­приємництво: основи теорії і практики. 2005; Політико-правове регулюва­н­ня під­приємництва в Україні: теорія і практика. 2006 (усі — Київ).

З. С. Варналій

Завантажити статтю