ДЕРЖА́ВІН Микола Севастянович (03(15). 12. 1877, с. Преслав Бердян. пов. Таврій. губ., нині Примор. р-ну Запоріз. обл. — 26. 02. 1953, Ленін­град, нині С.-Петербург) — історик, філолог, громадський діяч. Доктор історичних наук (1934), професор (1917), академік АН СРСР (1931), почес. чл. Болгар. (1946) та Білорус. (1947) АН. Сталінcька премія (1948). Державні нагороди СРСР. Навч. у С.-Петербур. університеті (1896–97) та Ніжин. істор.-філол. ін­ституті (нині Черніг. обл., 1897–1900). Під час на­вча­н­ня у Ніжині опубл. праці «Очерки быта южно-рус­ских болгар» (1898) та «Пушкин и юбилейная литература» (1900). Працював вчителем російської мови і словесності у гімназіях Батумі, Тифліса (нині Тбілісі), С.-Петербурга. Від 1912 — приват-доцент, від 1917 — проф., 1922–25 — ректор, 1925–28 — декан факультету мови й літ-ри, 1925–49 — завідувач кафедри словʼян. філології Ленінгр. університету; водночас у 1931–34 — директор, 1947–53 — керівник Ленінгр. від­діл. Ін­ституту словʼяно­знавства АН СРСР. Досліджував звʼязки пред­ставників рос. культури з ін. словʼян. народами, між­словʼян. літ. і культурні звʼязки. Написав рецензію на ви­даний І. Бєлоусовим «За­претный Кобзарь» (Москва, 1922), декілька праць присвятив Т. Шевченку, зокрема «Творчество Т. Г. Шевченко в его историческом и идеологическом окружении» // «Изв. АН СССР», 1932, № 5. Одним із перших висвітлив його творчість на тлі політ. подій у Європі, а також у звʼязках з письмен­никами-романтиками словʼян. літ-р (рос., польс., чес., словац.) і засн. славістики у Росії О. Бодянським. Був головою Антифашист. комітету рад. учених (1942–49).