Державне регулювання трансферу технологій

ДЕРЖА́ВНЕ РЕГУЛЮВА́­Н­НЯ ТРАНС­ФЕ́РУ ТЕХНОЛО́ГІЙ — заходи, спрямовані на забезпече­н­ня процесу закупівлі, пере­дачі та викори­ста­н­ня технологій з урахува­н­ням чин­них національного і між­народного законодавства й інтересів зацікавлених сторін. Гол. мета Д. р. т. т. — забезпече­н­ня роз­витку нац. пром. і наук.-тех. потенціалу, його ефектив. викори­ста­н­ня для виріше­н­ня зав­дань соц.-екон. роз­витку держави та забезпече­н­ня технологічності виробництва продукції з урахува­н­ням світ. досвіду, можливих соц.-екон., технол. й екол. наслідків від за­стосува­н­ня технологій та їх складових, а також сприя­н­ня роз­витку виробництва із за­стосува­н­ням новіт. технологій. Трансфер технологій є однією із найважливіших складових ін­новац. процесу, що полягає у пере­дачі нових наук.-тех. знань від власника (роз­робника) до виробника (замовника). При цьому учасники процедури вступають у довго­строк. від­носини, об­умовлені правовим договором (ліцензій. контрактом) і спрямовані на досягне­н­ня насамперед матеріал. успіху від впровадже­н­ня нових знань (технологій) у виробництво. Така форма ін­новац. процедури довела свою ефективність у роз­винутих країнах і по­ступово пере­ходить на пострад. про­стір, змінюючи за­старілі адм. методи впровадже­н­ня наук. досягнень у виробництво. У госп. практиці більш поширеним є між­нар. трансфер технологій, який роз­глядають у трьох аспектах: як взаємовигід. обмін технологіями, між­нар. поділ праці у галузі створе­н­ня та практич. освоє­н­ня інтелектуал. цін­ностей; вирішал. фактор екон. роз­витку країни; засіб екон. екс­пансії, технол. залежності однієї країни від іншої. Регулюва­н­ня базується на принципах неможливості укладе­н­ня угод, що спричиняють втрату однією зі сторін прав на технології вітчизн. виробництва, та взаємності, за яким недійсним є будь-який контракт із обмеже­н­ням прав однієї зі сторін. При цьому укладе­н­ня контрактів, повʼязаних із пере­дачею новіт. технологій заг.-нац. екон. значе­н­ня, здійснюють лише за ліцензіями.

1975–85 у рамках ООН роз­роблений Між­нар. кодекс поведінки у сфері пере­дачі технологій, у якому ви­значені засоби держ. регулюва­н­ня між­нар. пере­дачі технологій, а також процедура проведе­н­ня пере­говорів щодо укла­да­н­ня від­повід. договорів. Через сут­тєві від­мін­ності у під­ходах країн щодо обовʼязк. і рекомендац. сили Кодексу він не був прийнятий, проте ві­ді­грав важливу роль у формуван­ні уніфіков. нац. законодавства багатьох держав. У США законом про трансфер технологій 1980 університетам і нац. лаб. на­дане право власності на патенти, що стимулювало комерціалізацію результатів дослідж., фінансов. із федерал. бюджету. Всі положе­н­ня федерал. законодавства про трансфер технологій базовані на ін­ституціонал. статусі сторони, яка виконує дослідж. і роз­робки, фінансовані із федерал. бюджету коштів на н.-д. і дослідно-кон­структор. роботи. У високороз­винутих країнах діють держ. або політ. органи регулюва­н­ня ринку технологій в інтересах країни. Їх створе­н­ня зумовлене необхідністю контролю за пере­дачею технологій з боку держави та по­стій. коригува­н­ня законодав. бази для високотехнол. ринку. В США, де протягом 1975–2000 прийнято понад 30 законів, що регулюють трансфер технологій і ринок інтелектуал. власності, такі функції виконує Нац. агенція у галузі трансферу технологій. Осн. зав­да­н­ня органів Д. р. т. т.: формува­н­ня пропозицій та ініціатив щодо зміни діючого законодавства країни з питань комерціалізації інтелектуал. власності й держ. регулюва­н­ня ринку технологій; акредитація учасників ринку технологій (орг-цій-посередників) на тер. країни та ліцензува­н­ня їх діяльності у випадку трансферу військ. технологій і технологій по­двій. при­значе­н­ня; держ. реєстрація ліцензій. контрактів на продаж інтелектуал. власності, створеної за рахунок бюджет. коштів, і від­шкодува­н­ня держ. частки коштів, що надходять на рахунки ліцензіарів у результаті комерц. угод, повʼязаних з інтелектуал. власністю держави; створе­н­ня та під­тримка нац. компʼютер. інформ. мережі, банків даних технологій та екс­пертів, центру із депозитарієм захищених обʼєктів інтелектуал. власності для роз­витку інформ. послуг і комерц. викори­ста­н­ня інформ. ресурсів та ін. Формами держ. регулюва­н­ня у сфері технологій є держ. екс­пертиза технологій, реєстрація договорів про трансфер технологій, акредитація фіз. і юрид. осіб на право здійсне­н­ня посередниц. діяльності у галузі трансферу технологій.

Завантажити статтю