Державні цільові програми

ДЕРЖА́ВНІ ЦІЛЬОВІ́ ПРОГРА́МИ  — головний засіб реалізації державної політики у пріоритетних напрямках соціально-економічного, екологічного, науково-технологічного, інноваційного та національно-культурного розвитку країни. Служать для держ. регулювання у цих сферах, концентрації фінанс., матеріально-тех., інформ. та ін. ресурсів, вироб. і наук.-тех. потенціалу, а також координації діяльності центр. і місц. органів виконав. влади, місц. самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян. Д. ц. п. — документ, що визначає стратегію розв’язання проблем заг.-держ. значення; включає комплекс взаємопов’язаних заходів і завдань, спрямованих на досягнення конкрет. кінц. цілей, узгоджених за термінами їх виконання, складом виконавців, ресурс. забезпеченням. Їх реалізують із використанням коштів держ. бюджету. Д. ц. п., сформовані для реалізації довгострок. пріоритетів розвитку країни й спрямовані на розв’язання найважливіших сусп. проблем, називають заг.-держ. До Д. ц. п. належать також програми розв’язання окремих проблем розвитку економіки та суспільства й окремих регіонів і галузей промисловості, що потребують держ. підтримки. За спрямованістю їх поділяють на екон., соц., наук., наук.-тех., нац.-культурні, екол., оборонні, правоохоронні. Осн. принципи формування і виконання — цільова спрямованість на досягнення кінц. результатів у визначені терміни, альтернативність, комплексність, керованість. Завдання та заходи Д. ц. п. здійснюють у запланов. періоді шляхом включення їх до відповід. розділів Держ. програми екон. і соц. розвитку України. Обсяги видатків на їх реалізацію визначені в бюджет. програмі Держ. бюджету України. 2004 ВР України ухвалила Закон «Про державні цільові програми», яким передбачене розширення демократ. засад при розробленні проектів Д. ц. п. шляхом проведення відкритих конкурсів і держ. експертизи. Упр. Д. ц. п. здійснюють переважно екон. засобами, зокрема укладенням договорів (контрактів) між держ. замовниками і виконавцями. Станом на 2007 в Україні діяло бл. 90 Д. ц. п. Їх виконання має сприяти забезпеченню керованості структур. перебудови економіки, її переорієнтації на збільшення виробництва й поліпшення якості спожив. товарів і послуг; технол. переозброєнню виробництва та підвищенню наукомісткості й конкурентноздатності продукції на базі використання новіт. досягнень науки і техніки; підвищенню ефективності використання ресурсів (насамперед паливно-енергет.); формуванню нової експорт. бази; охороні довкілля; нац.-культур. розвитку.

Завантажити статтю