Державні цінні папери
ДЕРЖА́ВНІ ЦІ́ННІ ПАПЕ́РИ — вид боргових емісійних цінних паперів, які випускають від імені держави уповноважені державні органи та місцеві органи влади для мобілізації позикового капіталу з метою фінансування дефіциту державного чи місцевого бюджетів. До Д. ц. п. відносять облігації внутр. і зовн. держ. позик (держ. облігації), внутр. і зовн. місц. позик, казначей. зобов’язання України. Облігації є осн. формою запозичення ресурсів на борг. ринках. Вони можуть бути: за методом встановлення власника — іменними і на пред’явника; за строками погашення — коротко- (з терміном обігу до 1-го р.), середньо- (від 1-го до 5-ти р.) і довгострок. (понад 5 р.); за ціною розміщення — дисконтні (розміщують зі знижкою стосовно номіналу, погашають за номіналом) і відсотк. (розміщують за номіналом, погашають також за номіналом із виплатою відсотків). Короткострок. облігації держ. позики, як правило, є дисконтними. В окремих випадках можуть випускатися цільові облігації внутр. держ. позик, виконання зобов’язань за якими можливе товарами або послугами.
Ретроспективно емісія Д. ц. п. (у різних формах та в різних країнах) веде свою історію орієнтовно з 2-ї пол. 19 ст. Вона зумовлена необхідністю держави забезпечувати виконання бюджет. завдань. У новіт. історії України вип. Д. ц. п., зокрема облігацій внутр. і зовн. держ. позик, започатковано 1995, коли уряд розпочав залучати борг. ресурси для неінфляц. фінансування держ. бюджету. Фінанс. криза 1998 змусила запровадити конверсійні схеми обслуговування внутр. боргу, вираженого в облігаціях з кількаріч. відстрочкою терміну їх погашення. Водночас облігації зовн. держ. позики підляга ли безумовному погашенню у встановлені строки. Нині найпопулярнішими серед інвесторів є облігації зовн. позик, емісія котрих значно перевищує випуск облігації внутр. позики. Для сегмента ринку облігації місц. позик характерна перемінна активність розвитку: після перших емісій таких цінних паперів у 1996–98 тільки фактично з 2003 почалось його відновлення. Казначей. зобов’язання вперше випущені 1996 у вигляді векселів Держ. казначейства. 2002 для залучення фінанс. ресурсів насел. введено практику 8-серій. емісії дворіч. казначей. зобов’язань. В Україні, згідно з бюджет. законодавством, емітентами Д. ц. п. є Міністерство фінансів, ВР АР Крим і міськради. Емісія Д. ц. п., на відміну від емісії грошей, є неінфляц. засобом фінансування дефіциту держ. бюджету. НБУ — ген. агент КМ України із розміщення облігацій (зокрема й цільових) внутр. держ. позики — виконує операції щодо їх погашення і виплати доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Розміщення, обслуговування та погашення держ. облігацій на зовн. ринку здійснює Міністерство фінансів, яке на договір. умовах може залучати для цього профес. учасників фонд. ринку. Первин. ринок Д. ц. п. виникає при їх розміщенні емітентом і придбанні першим власником (кредитором), вторинний — при перепродажі. Емісія держ. облігацій і казначей. зобов’язань України становить частину бюджет. процесу, який регламентує закон про Держ. бюджет на відповід. рік. Д. ц. п. можуть бути розміщені у документар. або бездокументар. формах. Облігації внутр. держ. позик поширюють на внутр. фонд. ринку, зовн. — на міжнар. фонд. ринках. Зовн. запозичення з використанням облігацій місц. позик можуть здійснювати лише міськради міст з чисельністю насел. понад 800 тис. осіб. Казначей. зобов’язання розповсюджують виключно на добровіл. засадах серед насел. на внутр. фонд. ринку. Продаж облігацій внутр. держ. і місц. позик та казначей. зобов’язань здійснюють у нац. валюті, облігацій зовн. держ. і місц. позик — у валюті запозичення. Погашення та сплату доходу за держ. облігаціями і казначей. зобов’язаннями гарантують доходи Держ. бюджету України, облігацій місц. позик — доходи місц. бюджетів або ін. джерела. Заг. сума всіх не погашених державою цінних паперів і відсотків за ними складає обсяг держ. боргу, сума непогашених запозичень до місц. бюджетів — місц. боргу. Розміщення держ. облігацій і казначей. зобов’язань України здійснюється у разі дотримання на кінець року гранич. розмірів держ. внутр. і зовн. боргів, передбачених ВР у законі про Держ. бюджет на відповід. рік. Упр. держ. боргом і, відповідно, емісією, обігом і погашенням Д. ц. п. — важлива частина держ. фінанс. політики. Власники Д. ц. п. є кредиторами держави чи органу місц. самоврядування, і як кредитори отримують гарантов. фіксов. дохід протягом строку володіння цими паперами (останній відсотк. платіж — разом із погашенням осн. суми боргу). Виплату доходів і погашення держ. облігацій здійснюють грошима (у нац. валюті) або держ. облігаціями ін. видів (за згодою сторін). Порівняно з ін. борг. і пайовими цінними паперами, як фінанс. інструмент Д. ц. п. мають найвищий рівень надійності та ліквідності.
Рекомендована література
- Вдовіна І. О. Державні цінні папери для населення України: дальність та перспективи // Проблеми формування ринк. економіки: Міжвід. наук. зб. К., 2002. Вип. 10;
- Павлов В. І. Цінні папери в Україні: Навч. посіб. К., 2004.
Завантажити статтю
