Державного відродження України організація (ОДВУ)

ДЕРЖА́ВНОГО ВІДРО́ДЖЕННЯ УКРАЇ́НИ ОРГАНІЗА́ЦІЯ (ОДВУ). Заснована 1931 у Нью-Йорку з ініціативи О. Сеника-Грибівського на основі відділів УВО у США. Головою обрано офіцера армії США у відставці Г. Германа. Запроваджено форму за взірцем УСС часів 1-ї світової війни. Для поширення впливу створено Націоналістичний фонд, у складі якого Український Червоний Хрест (пізніше — Український Золотий Хрест) як допоміжна жіноча організація, Молоді українські націоналісти і Чорноморська Січ. Пресові органи — місячники «Вісник ОДВУ» (1932–34), «Націоналіст» (1935–37), «Україна» (1939–41; усі — у Нью-Йорку) та «Самостійна Україна» (Чикаґо, від 1948).

Один з напрямів діяльності — фінансування захисту членів ОУН на судових процесах у Польщі. Станом на 1938 у складі ОДВУ було бл. 10 тис. чл. З початком 2-ї світової війни Федеральне бюро розслідувань США здійснило масштабну перевірку організації. Причиною були низка публікацій щодо її діяльності, напр., у кн. «П’ята колона серед нас» Дж. Брит стверджував, що ОДВУ фінансована нацистською розвідувальною мережею Абвера і прагне контролювати усі великі українські громадські організації в США. Слідство розпочато у січні 1941 у справі Л. Мишуги (котрому інкримінували пронацистську агітацію та фінансування Гетьманців-державників союзу), завершене у травні 1944 з висновком про сумніви щодо інформаторів звинувачення. Після 2-ї світової війни ОДВУ підтримало ОУН(м). Голови — О. Неприцький-Грaновський (1935–63), Б.-Т. Гнатюк (1964–70, 1974–80), Б. Шебунчак (від 1982).

Завантажити статтю