Деркач Віталій Павлович

ДЕРКА́Ч Віталій Павлович (03. 04. 1923, с. Минівка, нині Полтав. р-ну Полтав. обл. — 18. 08. 2012, Київ) — фахівець у галузях кібернетики та електроніки. Чоловік В. Луньонок-Бурмакіної. Доктор технічних наук (1970), професор (1972). Заслужений діяч науки УРСР (1975). Державна премія СРСР (1977). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київ. політех. інститут (1955). Від 1957 — в Інституті кібернетики НАНУ (Київ): від 1964 — завідувач відділу фіз.-технол. основ кібернетики, водночас 1982–84 — заступник директора з наукової роботи. Розробив нові фіз.-технол. принципи побудови компонентів ЕОМ, методи їх автоматизації проектування, засоби автоматизації електронно-іонних технол. процесів для виробництва субмікрон. інтеграл. схем. Значний внесок зробив у розвиток теорії електроннопромен. мікрообробки матеріалів, електрон. літографії, методів побудови великих і надвеликих інтеграл. мікросхем, приладів для зберігання та оброблення інформації. Під його керівництвом створ. ЕОМ «Київ-67» і «Київ-70» та ін. спец. апаратура для керування електроннопромен. технол. процесами мікроелектроніки, які були прикінц. ланками системи автоматич. проектування й найважливішими елементами діючих на підприємствах електрон. промисловості унік. прецизій. комплексів устаткування, що дало змогу вперше в СРСР проектувати і виробляти інтеграл. схеми в єдиному технол. циклі з найменшими розмірами елементів (0,5 мкм) і рекордно високими на той час параметрами. Укладач кн. «Академик В. М. Глушков — пионер кибернетики» (К., 2003), до якої написав біогр. нарис про вченого. Автор наук.-худож. роману в віршах «Звезды не меркнут» (К., 1986).

Завантажити статтю