«ДЕРКУ́ЛЬСЬКИЙ КІ́Н­НИЙ ЗАВО́Д» Знаходиться побл. с. Данилівка Біловод. р-ну Луган. обл. Під­порядк. Асоц. конярства Міністерства аграр. політики України. Засн. 1767 указом Катерини ІІ. Є найдавнішим кін­ним заводом в Україні. Тривалий час по­стачав коней кавалерій. частинам рос. армії. До 1860 на заводі роз­водили понад 10 порід, схрещували коней сх. кореня з сх.-європ.; значну увагу приділяли покращен­ню порід коней селян-власників. Від 1860 вирощували важковозів арденської, першеронської, суф­фолкської та ін. порід, яких завозили з Бельгії та Німеч­чини. Від 1891 «Д. к. з.» спеціалізувався на роз­веден­ні чистокров. англ. породи, більшість племін. поголівʼя коней якої втрачено під час воєн. дій 1918–20. У 1930-і рр. спів­роб. працювали над від­новле­н­ням руської верхової орлов.-ростопчин. породи, роз­водили також коней орлов. рисистої породи. Нині завод спеціалізується на вирощуван­ні коней чистокров. англ. та укр. верхової порід. Здавна коні заводу успішно конкурували на скачках, зокрема Гам­мурабі 1906 пере­міг на Всерос. дербі й 1908 став першим в історії рос. конярства учасником змагань у Великій Британії. За остан­ні десятилі­т­тя веде­н­ня селекц. роботи з чистокров. породами отримано 48 пере­можців між­нар. та традиц. скачок. Серед всесвітньо ві­домих коней «Д. к. з.» — Задорний, Дерзкий, Гість, Декабрист. Нині на під­приємстві 250 коней, найбільша їх кількість була на­прикінці 18 ст. — понад 1 тис. голів. Комплекс споруд заводу — центр. тренер. стайня (кін. 18 — поч. 19 ст.), манеж (1897), адм. споруда (серед. 19 ст.) — памʼятка архітектури нац. значе­н­ня. Директор заводу — В. Борон­ников (від 2003).