ДЕРНО́ВІ ОПІДЗО́ЛЕНІ КАРБОНА́ТНІ ҐРУНТИ́ — зональний тип ґрунтів Поліс­ся, який характеризується слабкою диференціацією профілю, значним вмістом гумусу у верх­ньому шарі і по­ступовим зменше­н­ням його з глибиною. Є специфіч. формува­н­ням дернового опідзоленого типу ґрунто­утворе­н­ня, що діагностують за параметрами коефіцієнта профіл. накопиче­н­ня гумусу — 0,04–0,07. Формуються під широколистяними лісами з добре роз­виненим травʼянистим покривом на крейдяно-мергельних породах. Мають просту будову профілю з диференціацією на такі генет. горизонти: гумус., пере­хідний та ґрунто­утворювал. порода; заг. гумусованість 35–65 см, у деяких випадках вона може досягати 80 см. Вміст гумусу — 2,5–6 % залежно від гранулометрич. складу та ступ. гі­дроморфності. Остан­ній діагностують показниками коефіцієнта від­нос. накопиче­н­ня гумусу: автоморф. (0,96–1,25), глеюватий (1,26–1,6) та гле­йовий (1,61–2). У складі гумусу значно пере­важає фракція гумінових речовин, повʼязаних з кальцієм. Реакція ґрунт. роз­чину — від нейтральної до слаболужної (рН 7–7,5), і лише в супіщаних від­мінах вона становить 6,2–6,7. Ступ. насиченості основами високий (90–95 %). Вміст карбонатів кальцію становить в орному шарі 4–50 % зі збільше­н­ням донизу. Спів­від­ноше­н­ня валових хім. елементів ви­значається вмістом карбонатів (збільше­н­ня остан­ніх зумовлює зменше­н­ня вмісту ін. речовин). За гранулометрич. складом пере­важають легко- й середньосу­глинкові різновиди. Д. о. к. ґ. певною мірою камʼянисто-щебенюваті. Вміст цих фракцій в орному шарі коливається від 5 до 25 %, на горбах і схилах — плямами до 50–80 %, вниз по профілю до материн. породи їхня кількість зро­стає до 70–90 %. Щебінь складається з крейди, мергелю, іноді з великою домішкою уламків кременю. З поважча­н­ням гранулометрич. складу зменшується щільність складе­н­ня, збільшуються рівень шпаруватості і запаси вологи. Родючість ви­значається гранулометрич. складом і ступ. щебенюватості. Д. о. к. ґ. бідні на бор, мідь, кобальт і особливо цинк. Агропотенціал с.-г. культур зро­стає від легкосупіщаних (11–15 % ф. г.) до середньосу­глинк. (35–40 % ф. г.): пшениця озима — від 10–16 до 24–28 ц/га за природ. родючості і від 31–36 до 36–40 ц/га за ефективної; ячмінь — від­повід­но від 10–12 до 22–24 ц/га і від 28–32 до 42–45 ц/га; цукр. буряк — від 90–110 до 180–220 ц/га і від 400–450 до 500–550 ц/га тощо. Ґрунти не придатні для вирощува­н­ня люпину, плодових насаджень та хмільників, потребують під­вищених норм орган. і мінерал. добрив. Використовують пере­важно у с. госп-ві, частково — у лісовому.