Дернові скелетні ґрунти

ДЕРНО́ВІ СКЕЛЕ́ТНІ ҐРУНТИ́ – тип ґрунтів зі слаборозвиненим недиференційованим профілем, що характеризується зменшенням з глибиною дрібнозему та збільшенням кількості уламків кристалічних порід. Поширені у Правобереж. Поліссі в межах УЩ і приурочені до виходів на поверхню кристаліч. порід та перекривання їх невеликим шаром (до 50 см) водольодовикових піщано-супіщаних порід. Пл. 9 тис. га (0,002 % від площі с.-г. угідь). Якість цих ґрунтів визначається потужністю пухкого шару. Залежно від його параметрів ґрунти поділяють на мілкопрофільні (до 25 см), короткопрофільні (25–45 см) і неглибокопрофільні (понад 45 см). Залежно від розвиненості профілю гумус. горизонт коливається в межах 10–25 см, має грудкувато-зернисту структуру, значну кількість дрібнозему, глибше залягає перехідний горизонт — щебенюватий та кам’янистий, а з глибини 30–65 см — суцільна кам’яниста плита. Д. с. ґ. мають слабокислу або нейтральну реакцію ґрунт. розчину, містять до 2–3 % гумусу, у складі якого переважають фульвокислоти. Ємність поглинання відносно висока — до 15 мг/екв на 100 г ґрунту. В цілому Д. с. ґ. відносно багаті, проте внаслідок кам’янистості майже не придатні для вирощування с.-г. культур. Використовують переважно у ліс. госп-ві.

М. І. Полупан