Дернові скелетні ґрунти

ДЕРНО́ВІ СКЕЛЕ́ТНІ ҐРУНТИ́ — тип ґрунтів зі слабороз­виненим недиференці­йованим профілем, що характеризується зменше­н­ням з глибиною дрібнозему та збільше­н­ням кількості уламків кри­сталічних порід. Поширені у Прав­обереж. Поліс­сі в межах УЩ і приурочені до виходів на поверх­ню кри­сталіч. порід та пере­крива­н­ня їх невеликим шаром (до 50 см) водольодовикових піщано-супіщаних порід. Площа 9 тис. га (0,002 % від площі с.-г. угідь). Якість цих ґрунтів ви­значається потужністю пухкого шару. Залежно від його параметрів ґрунти поділяють на мілко­профільні (до 25 см), коротко­профільні (25–45 см) і не­глибоко­профільні (понад 45 см). Залежно від роз­виненості профілю гумус. горизонт коливається в межах 10–25 см, має грудкувато-зернисту структуру, значну кількість дрібнозему, глибше залягає пере­хідний горизонт — щебенюватий та камʼянистий, а з глибини 30–65 см — суцільна камʼяниста плита. Д. с. ґ. мають слабокислу або нейтральну реакцію ґрунт. роз­чину, містять до 2–3 % гумусу, у складі якого пере­важають фульвокислоти. Ємність по­глина­н­ня від­носно висока — до 15 мг/екв на 100 г ґрунту. В цілому Д. с. ґ. від­носно багаті, проте внаслідок камʼянистості майже не придатні для вирощува­н­ня с.-г. культур. Використовують пере­важно у ліс. госп-ві.

Завантажити статтю