ДІДО́ВИЧ Петро Микола­йович (23. 10. 1935, с. Голубичі Ріпкин. р-ну, нині Черніг. обл. — 26. 09. 2010, Чернігів) — прозаїк. Член НСПУ (1987). Обл. літ. премія ім. М. Коцюбинського (2003). Закін. Київський університет (1963). Працював н. с. ЦДІА у Львові; від 1968 — у Черніг. обл. телерадіокомпанії: кор., ст. ред., гол. ред., ген. дир., 1996–2001 — за­ступник ген. дир. Дебютував оповіда­н­ням «937-й» у ж. «Зміна» (Київ, 1965, № 2). Автор зб. оповідань «Межі памʼяті» (1968), «Проміжний вузол» (1986, сюди уві­йшла також повість «Чорний привид»; обидві — Київ); повістей «Полюва­н­ня по першому снігу...» (ж. «Київ», 1984, № 11), «Буття зелене» (2002), «Пригоди кота Мурзабея» (2005; обидві — Чернігів); автобіогр. роману-есе «Жар і попіл» (ж. «Дзвін», 2005, № 3–6). Твори Д. від­значаються гостротою сюжету, напруженістю діалогів, ліризмом, психологізмом і правдивістю, водночас письмен­ник уникає різких сюжет. змін, пише навмисно буден­но.