Крайцар Ілько

КРА́ЙЦАР Ілько (22. 07. 1900, м. Шид, нині Сербія — 24. 03. 1969, м. Нова Ґрадішка, нині Хорватія) — український і русинський правознавець та громадський діяч у Юго­славії. Навч. у гімназіях у м. Вінковці (нині Хорватія) та Львові, закін. юрид. факультет Заґреб. університету. Працював суддею і адвокатом у містах Югославії. Член львів. товариства «Просвіта», співзасн. Руського нар. просвіт. товариства у Новому Саді (1919). Автор публікацій з економіки, соціології, культури, які вміщував у щорічнику «Руски календар» (1921–41) і г. «Руски новини» (1924–41), серед них — «Тарас Шевченко» (1922), «Куль­турни і вирски живот Подкарпатских русинох» (1924), «Словенска бешеда» (1925), «Аграрна реформа» (1933), «Дещо про бач­ванських українців» (1940). У 1947 відкрив адвокат. канцелярію в м. Нова Ґрадішка. 1968 взяв участь у створенні в м. Вуковар Союзу русинів і українців Хорватії.

Рекомендована література

1. Нота В. Илько Крайцар, адвокат (1900–1969) // Нова думка. 1989. № 73.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю