Котевич Дмитро Миколайович
КОТЕ́ВИЧ (КОТ-КОТЕ́ВИЧ) Дмитро Миколайович (1894 — ?) — актор, режисер. Заслужений артист УРСР (1951). Закінчив Одеський музично-драматичний інститут (1929). Відтоді — актор і режисер Одеського театру Революції, художній керівник, викладач театральної студії при ньому, Одеського театрального технікуму. Від 1936 працював у театрах Новосибірська, Кемерово (обидва — РФ), Сталінабада (нині Душанбе), Ашґабата; 1942–44, 1947–48 — головний режисер Запорізького українського музично-драматичного театру імені М. Щорса, 1954–60 — організатор і режисер-педагог театральної студії при ньому; 1945–47 — художній керівник, режисер, 1949–53 — головний режисер українського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка; водночас 1946–53 — методист обласного Будинку народної творчості; 1953–54 — завідувач обласного відділу мистецтв (усі — Чернігів); 1961–62 — головний режисер Рівненського українського музично-драматичного театру.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Адмірал, Аркадій («Загибель ескадри», «Платон Кречет» О. Корнійчука), Дудар («Диктатура» І. Микитенка), Гетьман Потоцький («Сава Чалий» І. Карпенка-Карого).
- Основні вистави
- «Весілля» А. Чехова, «Слуга двох панів» К. Ґольдоні (також роль Флоріндо; обидві — 1944), «Російське питання» К. Симонова, «Любов Ярова» К. Треньова (обидві — 1947), «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Украдене щастя» І. Франка, «Підступність і кохання» Ф. Шіллера (усі — 1949), «В степах України», «Калиновий гай» О. Корнійчука, «Розлом» Б. Лавреньова (усі — 1950), «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «На дні» М. Горького (обидві — 1951), «Ревізор» М. Гоголя, «Не судилось» М. Старицького, «Свої люди — поквитаємося» О. Островського (усі — 1952), «Машенька» О. Афіногенова (1954), «Персональна справа» О. Штейна, «Собор Паризької Богоматері» за В. Гюґо (обидві — 1955), «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956), «Остання зупинка» Е.-М. Ремарка (1959).
- Державний архів
- Держ. арх. Черніг. обл. Ф. Р-1930, оп. 1, спр. 2, арк. 4, 18, 22, 27; спр. 3, арк. 1, 8; спр. 5, арк. 1; спр. 6, арк. 1-1 зв.; спр. 9, арк. 3; спр. 11, арк. 3; спр. 14, арк. 1 зв.
Людина 