Крамар Євген Степанович

КРА́МАР Євген Степанович (18. 02. 1933, с. Псари, нині Приозерне Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. — 02. 02. 1992, Івано-Франківськ) — учасник правозахисного руху. Вступив на юрид. факультет Львів. університету, звідки 1952 виключений за звинуваченням у антирад. і націоналіст. висловлюваннях (1953 поновився, 1956 закінчив). Працював у органах прокуратури Молдови, звідки 1958 звільнений через незгоду з керівництвом. Надалі займався адвокат. діяльністю, зокрема від 1960 — в Одес. обл. колегії адвокатів. 1965 відмовився брати участь у виборах до ВР УРСР та місц. рад і втратив роботу. 1967 за звинуваченням у дармоїдстві засудж. до примус. робіт, однак зумів отримати посаду адвоката у м. Горохів (Волин. обл.). Виступав проти свавілля правоохорон. й судових органів, писав відповідні звернення до ЦК КПУ. 1973 позбавлений праці за фахом. 1974 проти нього порушено нову кримінал. справу й спрямов. на примус. роботи. У червні 1975 за ухвалою судово-психіатр. експертизи в Луцьку відправлений до Львів. психлікарні, звідки через місяць виписаний як психічно здоровий (у листопаді справу припинено через брак доказів). 1981 за черг. кримінал. справою засудж. до 1 р. позбавлення волі. 1987 реабіліт. за справами 1974 та 1981. У 1982–90 — чорнороб Горохів. хлібокомбінату; від 1990 — зав. юрид. відділу Івано-Фр. облвиконкому. Автор праць «Дослідження з історії України» (Торонто, 1984), «Від апостола Андрія до князя Володимира» (Ів.-Ф., 1992), рукопис. зб. поезій «Журавлі». Також вміщував публікації у ж. «Визвольний шлях», «Наша культура», «Нова думка».

Літ.: Гомза Я. Євген Крамар // Зона. 1993. № 5.

Ю. Д. Зайцев