КРА́МАР Євген Степанович (18. 02. 1933, с. Псари, нині Приозерне Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. — 02. 02. 1992, Івано-Франківськ) — учасник правозахисного руху. Вступив на юрид. факультет Львів. університету, звідки 1952 виключений за звинуваче­н­ням у антирад. і націоналіст. висловлюва­н­нях (1953 по­новився, 1956 закінчив). Працю­вав у органах прокуратури Мол­дови, звідки 1958 звільнений через не­згоду з керівництвом. Надалі за­ймався адвокат. діяльністю, зокрема від 1960 — в Одес. обл. колегії адвокатів. 1965 від­мовився брати участь у виборах до ВР УРСР та місц. рад і втратив роботу. 1967 за звинуваче­н­ням у дармоїдстві засудж. до примус. робіт, однак зумів отримати посаду адвоката у м. Горохів (Волин. обл.). Ви­ступав проти сваві­л­ля право­охорон. й судових органів, писав від­повід­ні зверне­н­ня до ЦК КПУ. 1973 по­збавлений праці за фахом. 1974 проти нього порушено нову кримінал. справу й спрямов. на примус. роботи. У червні 1975 за ухвалою судово-психіатр. екс­пертизи в Луцьку від­правлений до Львів. психлікарні, звідки через місяць випи­саний як психічно здоровий (у лис­­топаді справу припинено че­рез брак доказів). 1981 за черг. кримінал. справою засудж. до 1 р. по­збавле­н­ня волі. 1987 реабіліт. за справами 1974 та 1981. У 1982–90 — чорнороб Горохів. хлібокомбінату; від 1990 — зав. юрид. від­ділу Івано-Фр. облвиконкому. Автор праць «Дослідже­н­ня з історії України» (Торон­то, 1984), «Від апостола Андрія до князя Володимира» (Ів.-Ф., 1992), рукопис. зб. поезій «Журавлі». Також вміщував публікації у ж. «Визвольний шлях», «Наша культура», «Нова думка».