Крамарев Борис Миколайович

КРА́МАРЕВ Борис Микола­йович (30. 12. 1882 (11. 01. 1883), м. Рокішкіс Сувалк. губ., нині Пеневез. пов., Литва — 05. 11. 1948, м. Сталіно, нині Донецьк) — гірничий інженер. Доктор технічних наук (1943), професор (1939). Закін. Харків. університет (1907), С.-Пе­тербур. гірн. ін­ститут (1913). Від­тоді працював на гірн. під­приємствах Дон­басу (гол. інж. гірн. частини, заст. тех. дир. Упр. камʼяно-вугіл. промисловості Донбасу), викладав у Горлів. гірн. технікумі (нині Донец. обл.); 1923–25 — зав. гірн.-вироб. від­ділу Вищої ради нар. господарства УРСР; 1926–27 — тех. дир. гірн. під­приємств тресту «Хімвугі­л­ля» (с-ще Лисхімбуд, нині м. Сіверськодонецьк Луган. обл.); 1927–28 — тех. дир. Кизел. ка­мʼяновугіл. копалень (Урал). 1928 ре­прес. у звʼязку з «шахтин. спра­вою». 1930–44 — засн. і завідувач кафедри шахт. будівництва Урал. гірн. ін­ституту (м. Свердловськ, нині Єкатерин­бург, РФ); 1944–46 — завідувач кафедри шахт. будівництва Дні­проп. гірн. університету; 1946–48 — зав. станції кріпле­н­ня Макіїв. НДІ (нині Донец. обл.), завідувач кафедри будівництва шахт і під­зем. споруд Сталін. індустр. ін­ституту. Брав участь у від­новлен­ні вугіл. шахт Донбасу після 2-ї світової війни. Наукові дослідже­н­ня: кріпле­н­ня гірн. виробок, роз­робле­н­ня та вдосконале­н­ня техніки і технології проведе­н­ня виробок, матеріали для виготовле­н­ня кріпле­н­ня.

Завантажити статтю