Крамськой Дмитро Олексійович
КРАМСЬКО́Й Дмитро Олексійович (справж. — Хромов; 08. 11. 1894, м. Тула, Росія — 03. 08. 1981, Миколаїв) — режисер, актор. Заслужений артист УРСР (1954). Навч. у Тульс. тех. залізнич. училищі. Від 1911 грав у театрах Росії, від 1926 — у театрах України. 1934 організував у Харкові рос. філіал ТЮГу, керував театром «Культ-фронт», створ. для обслуговування жит. Маріуполя, Херсона, Черкас, Житомира. 1936–37 — реж. Київ. драм. театру ім. І. Франка. 1937–47 — у драм. театрі «Червоний факел» (м. Новосибірськ, РФ). 1947–50 — худож. кер. Ворошиловгр. укр. муз.-драм. театру ім. О. Островського (нині Луганськ). Від 1950 — у Микол. рос. драм. театрі ім. В. Чкалова: гол. реж., 1957–62 — реж. Блискуче створював комед., героїчні, гострохарактерні образи. Зокрема, зіграв Овода у виставі за однойм. романом Е. Войнич. Для режисер. робіт властиві чітка концепція постановок, психологічність у розкритті характерів героїв, романтична піднесеність.
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Без вини винні» О. Островського, «На дні» М. Горького, «Незабутній 1919-й» В. Вишневського, «Прапор адмірала» О. Штейна (усі — 1951), «Порт-Артур» І. Попова за О. Степановим, «Шторм» В. Білль-Білоцерківського, «Приборкання норовливої» В. Шекспіра (усі — 1952), «Пан Дюруа» за Ґі де Мопассаном (1953), «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука, «Анджело, тиран Падуанський» В. Гюґо (обидві — 1954), «Вороги» М. Горького (1955), «Дерева помирають стоячи» А. Кассона (1957), «Чому посміхалися зорі» О. Корнійчука, «Далі неозорі» М. Вірти (обидві — 1958), «Тайфун» Цао Юя (1959), «Мачуха» О. Бальзака (1960).
Рекомендована література
- Давыдова И. Театр города корабелов. 1994;
- Троянов Н. А. Люди, которых я встретил. 2008 (обидві — Миколаїв).
Завантажити статтю
Людина 
