Красіленко Володимир Андрійович

КРАСІЛЕ́НКО Володимир Андрі­йович (30. 11. 1931, м. Бершадь, нині Вінн. обл. — 11. 07. 2021, Він­ниця) — поет-гуморист, фахівець у галузях автоматики та приладобудува­н­ня. Кандидат технічних наук (1967). Член НСПУ (2005). Всеукр. літ. пре­­мія ім. С. Ру­данського (2008). За­­кін. Львів. політех. ін­ститут (1955). Від­тоді працював інж. Ін­ституту машино­знавства та автоматики Львів. від­діл. АН УРСР; 1957 — у Львів. політех. ін­ституті; 1958–69 — молодший науковий спів­робітник Ін­ституту автоматики та елек­трометрії Сибір. від­діл. АН СРСР (м. Новосибірськ, РФ); 1969–75 — декан факультету радіо­електроніки, 1975–92 — доцент кафедри теор. основ радіотехніки Вінн. політех. ін­ституту. Дебютував добіркою гуморесок в обл. г. «Подолія» від 22 березня 1994. Його твори вирізняються природністю й афористичністю вислову, ненавʼязливим жартом, інтелект. змістовністю.

Тв.: Веселе пекло: Поет. мініатюри. В., 2000; Не на­ступайте на граблі: Гумор, сатира. В., 2001; Маленькі пасквілі: Са­тир. мініатюри. В., 2002; Сатиріаз: Гумор і сатира. 100 мініатюр. В., 2004; Всьо­­го усім не можна дати… В., 2005; Помаранчевий син­дром: Ви­бране. Сатира і гумор. К., 2006.

Літ.: Бортняк А. Зубці іронії // Вінн. газ. 2001, 1 лют.; Його ж. Про брата, сестру й усю рідню епі­граміста // Він­нич­чина. 2003, 3 січ.; Стрельбицький М. «Зелені слони» Володимира Красіленка // Там само. 2 груд.; Чемерис В. Важ­ко не писати сатиру... // ЛУ. 2005, 9 черв.

А. М. Подолин­ний

Завантажити статтю