Красін Леонід Борисович
КРА́СІН Леонід Борисович (03(15). 07. 1870, м. Курган Тобол. губ., Росія — 24. 11. 1926, Лондон) — радянський і партійний діяч, дипломат. Від 1887 навч. у С.-Петербур. технол. інституті. 1890 вступив до РСДРП. За участь у студент. гуртках і демонстраціях виключений з Інституту, за рев. діяльність згодом неодноразово був заарешт., утримувався в увʼязненні й на засланні. 1900 завершив навч. у Харків. технол. інституті. Від 1900 очолював будівництво електростанції «Електросила» у Баку; 1904–05 — модернізацію електростанції на ф-ці С. Морозова у м. Орєхово-Зуєво (нині Моск. обл.); від 1905 — зав. кабел. мережі бельг. електр. компанії «Товариство 1886» у С.-Петербурзі. 1903–07 — чл. ЦК РСДРП. Співзасн. (разом із М. Горьким) першої легал. більшов. г. «Новая жизнь». Для поповнення парт. каси 1905–07 організував низку пограбувань. 1908 виїхав за кордон і відійшов від актив. політ. діяльності. Працював у фірмі «Сіменс і Шуккерт» (Берлін): від 1912 — директор її Моск. філії, від 1913 — ген. представник у Росії. 1914–18 — директор декількох заводів фірми, які з поч. 1-ї світової війни переведено під держ. контроль. Член більшов. делегації на переговорах у м. Брест-Литовський (нині Брест, Білорусь). 1918–20 — нарком торгівлі й промисловості, водночас 1919–20 — нарком шляхів сполучення РСФРР. 1919 брав участь у мирних переговорах з Естонією, на поч. 1920 очолив рад. делегацію, уповноважену відновити торг. і політ. відносини із країнами Заходу. 1920–23 — повпред і торгпред РСФРР у Великій Британії (у березні 1921 підписав із нею першу торг. угоду, що де-факто означало визнання РСФРР). Член рад. делегацій на Ґенуез. і Гааз. Міжнар. конф. 1922. У 1924–25 — повпред СРСР у Франції, 1925–26 — у Великій Британії. Член ЦК ВКП(б) (1924–26). Його імʼям у СРСР названо 2 криголами, трамвайне депо у Києві, вулиці у Харкові, Полтаві, Черкасах та ін. містах. Прах К. розміщено у Кремлів. стіні на Красній площі.
Рекомендована література
Завантажити статтю
