Краснобрідський монастир зіслання святого духа ЧСВВ
КРАСНОБРІ́ДСЬКИЙ МОНАСТИ́Р ЗІСЛА́ННЯ СВЯТО́ГО ДУ́ХА ЧСВВ Розташ. побл. с. Красний Брід (округ Меджилабірці, Словаччина). За переказами, історія монастиря розпочинається на поч. 14 ст., коли старець, зцілившись водами місц. криниці, звів каплицю. Пізніше коштом князя Ф. Коріятовича зведено келії для ченців і дерев’яну церкву на честь св. Катерини. Через деякий час монастир став одним із центрів поширення православ’я. 1603 за наказом графа В. Друґета був спалений. Відбудував його після 1614 граф Юрій ІІІ Друґет спільно з перемишл. єпископом А. Крупецьким із метою поширення уніатства. 1651–64 – резиденція єпископа Петра Петровича. Під час повстання під керівництвом Ференца ІІ Ракоці 1708 знову зруйнований. За наказом єпископа Бізанція 1729–59 монастир частково відновлено, зокрема 1752 побудовано муров. храм на честь Зіслання Св. Духа. Упродовж кількох століть обитель була місцем паломництва, де тричі на рік збиралися русини. При цьому молоді пари часто брали шлюб у монастир. церкві, тому влада вважала паломництва «ярмарками на дівчат» і безрезультатно забороняла їх королів. указами (1520 та 1552). У 1759 в монастирі остаточно сформувалася раніше засн. школа, яка мала гуманітар., філос., богослов. відділи (припускають також існування іконопис.) та підтримувала зв’язки з братськими школами у Сяноку (Польща), Львові та ін. містах України. Серед її учителів – М. Шугайда (засн. школи та ігумен монастиря 1755–58 і 1769–75), С. Ковейчак (ігумен 1762–66), І. Мирський, В. Феєр (обидва викладали мови, зокрема лат., угор., нім., слов’янську, перший – 1772–75, другий – 1776–79), Й. Змій-Миклошик (керував 1809–14 іконопис. відділом; створив тут картини «Краснобрідський ярмарок на дівчат» і «Земплинське весілля»). У школі навч., а потім також викладав філософ А. Коцак. 1863–72 в обителі перебував лікар і церк. діяч із Волині В. Терлецький. 17 червня 1821 тут єпископ Мукачівський О. Повчій висвятив на першого єпископа Пряшів. греко-катол. єпархії Г. Тарковича, який подарував монастир. школі частину своєї б-ки, як і О. Духнович 1859. Станом на 1891 у б-ці було бл. 2 тис. томів книг, зокрема чес. літопис 1541 і законодавство 1569, Острозька Біблія 1581, словники 16 ст. На поч. 1-ї світової війни монахи залишили обитель і перейшли до василіян. монастиря у м-ку Марія-Повч (нині Угорщина). 1915 обитель зруйновано. 1974 протоігумен М.-І. Поташ таємно освятив відновлену каплицю Покрови Пресвятої Богородиці (1759), де від 1998 зберігається святиня обителі – Краснобрідська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (14 ст.). 1998–2002 побл. руїн колиш. монастиря побудовано нову обитель із каплицею на честь блаженного П.-П. Ґойдича. 2002 тут відкрито новіціат. Настоятель – протоігумен В. Седлачек (від 2005), кількість насельників – 13 осіб.
Літ.: Заклинський К. Нарис історії Краснобрідського монастиря // Наук. зап. Музею укр. культури у Свиднику. 1965. Т. 1; Олекса Л. Історико-археологічне дослідження у Красному Броді в 1976 році // Там само. 1982. Т. 10; Слепцов І. Як быв зрунованый Краснобрідськый монастырь // Русин. 1993. № 3; J. V. Timkovič. Letopis Krásnobrodského monastiera, alebo kúsok zo slávnych dejín greckokatolíkov na Slovensky. Prešov, 1995; Його ж. Dejiny baziliánskeho monastyra v Krásnom Brode od 9 storočia po súčasnost’. Košice, 2009.
М. І. Мушинка
Рекомендована література
- Заклинський К. Нарис історії Краснобрідського монастиря // Наук. зап. Музею укр. культури у Свиднику. 1965. Т. 1;
- Олекса Л. Історико-археологічне дослідження у Красному Броді в 1976 році // Там само. 1982. Т. 10;
- Слепцов І. Як быв зрунованый Краснобрідськый монастырь // Русин. 1993. № 3;
- J. V. Timkovič. Letopis Krásnobrodského monastiera, alebo kúsok zo slávnych dejín greckokatolíkov na Slovensky. Prešov, 1995;
- Його ж. Dejiny baziliánskeho monastyra v Krásnom Brode od 9 storočia po súčasnost’. Košice, 2009.