КРАСНО́В Микола Петрович (23. 11(05. 12). 1864, с. Хотяніно Коломенського пов., нині Московської обл. — 08. 12. 1939, Белґрад) — архітектор. Академік архітектури (1913). Закінчив Московське училище живопису, скульптури та архітектури (1885). Після проходже­н­ня армійських зборів у Коломні 1887 пере­їхав до Ялти (нині АР Крим), де був при­значений виконувач обов'язків міського архітектора (затверджений 1888, обі­ймав цю посаду до 1899). Від­тоді за­ймався приватною практикою. Від 1911 — архітектор Височайшого двору. 1919 емігрував у Стамбул. 1920–22 мешкав на о-ві Мальта, 1922–39 — у Белґраді (протягом 17-ти років керував проект­ною групою у від­ділі монументальних будівель Міністерства будівництва Югославії). Від­значився широким діапазоном запозиче­н­ня та інтер­претації історичних стилів, у його арсеналі — неоренесанс, необароко, неогрек, неоготика, неоросійський стилістичний напрям. Як міський архітектор Ялти активно за­ймався про­блемами благоустрою. Брав участь у роз­роблен­ні нового генплану міста (спів­автори архітектор Г. Шрейдер, лікарі К. Овсяний, В. Дмитрієв, В. Веймер). У Ялті роз­почав свою роботу з роз­шире­н­ня набережної, яка 1913 стала головною вулицею. 1890–99 виконав 30 замовлень лише для Ялти, крім того, будував дачі та вілли в містах Алушта, Балаклава (нині р-н Севастополя), курортних селищах Гурзуф, Симеїз (обидва нині — смт Ялтинської міськради). Брав участь у ре­ставрації Бахчисарайського палацу. Серед основних реалізованих проектів — собор Олександра Невського у псевдоросійському стилі (1891–92, спів­автор Л. Шаповалов), особняк княгині Н. Барятинської у стилі італійського Ренесансу у маєтку «Сельбі­л­ляр» (нині санаторій імені Кірова, 1892–94), пансіон гімназії на вул. Ауткінська, № 25 (1905), костел Пресвятої Богородиці в готичному стилі (1906) у Ялті, палац «Дюльбер» великого князя Петра Микола­йовича у арабо-сарацинському стилі у курортному селищі Кореїз (нині смт Ялтинської міськради; 1895–97), Азово-Донський банк у Сімферополі на вул. Олександро-Невська, № 4 у стилі неоренесансу (1905), палацово-парковий комплекс великого князя Георгія Михайловича у маєтку «Харакс», що складався з палацу, церкви св. Ніни (художник А. Сливцов), каплиці, світського корпусу, кухні, стаєнь, оранжереї, будинків садівника і шофера, гаража, складу, вартівні (нині санаторій «Дні­про»), у курортному селищі Гаспра (нині смт Ялтинської міськради) у т. зв. шотландському стилі (1904–08), Лівадійський палац імператора Миколи ІІ у стилі італійського Ренесансу (нині Ялтинської міськради; 1909–11), вілла «Вікторія» у м. Феодосія (1914–15), санаторій імені Імператриці Олександри Федорівни у селищі Масандра (нині смт Ялтинської міськради; 1915–16); будівлі Міністерств фінансів (нині уряду; 1926–28, добудовано 1938) та лісу й рудників (нині Міністерство закордон­них справ; 1926–29) у Белґраді, рекон­струкція мавзолею Петра ІІ Петровича Негоша на г. Ловчен (нині Чорногорія), сербського військового кладовища у м. Салоніки (Греція) та на о-ві Вид.