Краснопєвцев Олександр Вікторович
Визначення і загальна характеристика
КРАСНОПЄ́ВЦЕВ Олександр Вікторович (11. 06. 1955, Київ) — живописець. Закін. Київ. вище військ.-мор. політ. училище (1976), Ризьку художню студію мистецтв (1991; кер. В. Хватов), Міжнар. інститут менеджменту (Київ, 1995). Служив на Балтій. флоті (1976–93). Рятуючи життя призовників на підвод. човні, став інвалідом 2-ї групи: через декомпресію атрофувалися руки й ноги. Нагородж. орденом Червоної Зірки (1985). Учасник міських, всеукр., закордон. мистецьких виставок від 1992. Персон. — у Києві (2008, 2010–11). На творчій роботі. Голова арт-асоц. «Золота палітра» (Київ, від 2007). Створює переважно пейзажі та натюрморти у стилі неомодернізму. Для творчості К. характерне сміливе використання яскравих фарб. Окремі полотна зберігаються у Музеї історії міста Києва, Ризькому музеї сучас. мистецтва.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Молитва» (1999), «Бузок» (2003; 2007), «Осінній ноктюрн» (2004; 2010), «Спогад» (2005), «Соняхи» (2006), «Квітуча полонина», «Старе місто. Андріївський узвіз» (обидва — 2008), «Натюрморт із мушлею (Пам’яті Д. Краснопєвцева)», «Осінь. Лавка» (обидва — 2009), «Дзвони», «Після шторму», «Над Дніпром», «Україночка» (усі — 2010–11).
Літ.: Олександр Краснопєвцев: «“Золота палітра” відкрита для людей із золотими серцями» / Інтерв’ю узяв В. Коскін // ДУ. 2008, 29 серп.; Давиденко В. Він бачив усі моря світу // Київ. 2009. № 11–12.
С. Г. Колесник
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
