Красноріченський верстатобудівний завод ім. Фрунзе

КРАСНОРІ́ЧЕНСЬКИЙ ВЕР­СТАТОБУДІВНИ́Й ЗАВО́Д ім. Фрунзе — під­приємство у галузі машинобудува­н­ня. Роз­таш. у смт Красноріченське Кре­мін. р-ну Луган. обл. Засн. 1905 як завод «Малоросія» нім. колоністами з Таврій. губ. братами Ф. та Г. Міл­лерами; від 1925 — чавуноливар. завод ім. Фрунзе; від 1949 — сучасна назва. Влітку 1905 зведено будівлю ливар. цеху, де знаходилися також кузня, машин­не від­діл. та контора. Цьо­го ж року здійснено першу плавку. До 1918 завод виготовляв косарки, жниварки, плуги, сівалки, лійки. Продукція мала великий попит не лише серед поміщиків, куркулів, замож. селян, а й далеко за межами с. Кабан­нє (нині Красноріченське). На під­приємстві працювало понад 100 осіб. 1918–25 завод не працював (на консервації), тільки восени 1925 від­новив діяльність. На поч. 1930-х рр. був реконстру­йований, а від 1935 пере­йшов на випуск апаратури для хім. промисловості. Під час 2-ї світової війни виготовляв воєн­не спорядже­н­ня та снаряди, після її закінче­н­ня почав виробництво напів­автомат. металооб­роб. вер­статів, при­знач. для шліфува­н­ня трактор. та автомоб. блоків циліндрів. Для цього введено в дію 3 нових цехи — ливар., складал. та модель­ний. Пізніше до ладу став ще один цех і збудовано централ. котельню. У результаті випуск валової продукції зріс у 3,3 рази й становив 2,2 млн крб. Кількість працівників збільшилася від 620 до 906 осіб. 1965 збудовано їдальню. На­прикінці того ж року обладнано гальванічну ділянку, де проводилися усі роботи з гальванізації метал. деталей, впроваджено нову техніку, механізовано осн. вироб. процеси. 1966 за досягнуті успіхи та внесок у роз­виток машинобудува­н­ня 6-х працівників заводу від­значено держ. нагородами СРСР. Вер­стати під­приємства мали попит не лише в СРСР, а й за кордоном. Продукція екс­портувалася до 17-ти зарубіж. країн: у Болгарію, Румунію, Вʼєтнам, Туреч­чину, Лівію, Сирію, Сомалі та ін. У роки незалежності України у звʼязку із від­сутністю замовлень та втратою ринків збуту обсяги її випуску значно скоротилися, 2001 завод припинив виробництво. У різні роки під­приємство очолювали П. Чушкалов (1962–66), Д. Чурбаков (1980–91), В. Пар­фимович (1992–97), М. Сенібрю­хов (1997–2000), Є. Баран­ник (від 2000).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю