КРАСНОСЕ́ЛЬСЬКИЙ Марко Олександрович (27. 04. 1920, м. Старокостянтинів, нині Хмельницької обл. — 13. 02. 1997, Москва) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1951), професор (1953). Учас­­ник Другої світової війни. Закінчив Обʼ­єд­наний український університет (м. Кзил-Орда, Казах­стан, 1942). Працював старшим науковим спів­робітником Ін­ституту математики АН УРСР (Київ, 1947–52); у Воронезькому університеті (РФ, 1952–59): засновник-завідувач кафедри функціонального аналізу і теорії операторних рівнянь; в Ін­ституті про­блем керуван­ня АН СРСР (1968–90): від 1974 — завідувач лабораторії; від 1990 — головний науковий спів­робітник Ін­ституту про­блем пере­дачі інформації РАН (обидва — Москва). Наукові дослідже­н­ня присвячені пита­н­ням функціонального аналізу, теорії ди­ференціальних рівнянь, теорії функ­цій, топології, на­ближених і чисельних методів. Один із засновників воронезької математичної школи. Пере­творив топологічні методи для доведе­н­ня теорем існува­н­ня в універсальний засіб ви­вчен­ня різного роду задач: аналізу чисельних процедур, дослідже­н­ня явищ біфуркації, оцінки кількості роз­­вʼязків різноманітних рівнянь. Роз­робив нові під­ходи до ви­вче­н­ня класичних роз­вʼязків рівнянь з роз­­­ривними нелінійностями; загальну теорію роз­ширень нещільно за­даних операторів, виділив і дослідив нові класи додатних операторів, нові класи конусів; отримав фундаментальні результати у теорії нелінійних інтегральних рівнянь; об­ґрунтував можливість за­стосува­н­ня проекційних процедур у нелінійних задачах і за­стосував їх до роз­вʼяза­н­ня некоректних задач, роз­винув метод мінімальних невʼязок; за­пропонував методи для роз­вʼяза­н­ня задач про обмежені роз­вʼязки, вимушені періодичні і майже періодичні ко­­лива­н­ня, автоколива­н­ня тощо, методи аналізу стійкості; ви­вчив вплив малих шумів, затримок та інерційних запізнень на динаміку керованих систем; за­пропонував під­­­хід до математичного дослідже­н­ня гістерезисних явищ, тісно повʼязаних зі стохастичними рівня­н­нями і такий, що до­зволив скласти рівня­н­ня динаміки систем з гістерезисом.