Красюк Микола Ігорович
Визначення і загальна характеристика
КРАСЮ́К Микола Ігорович (08. 07. 1943, с. Вільшана, нині смт Городищен. р-ну Черкас. обл. — 07. 06. 2004, Львів, похов. у с. Блищиводи Жовків. р-ну Львів. обл.) — поет, педагог, перекладач. Член НСПУ (1974). Закін. Львівський університет (1967). Відтоді — учитель історії, української мови та літ-ри у школі (Львів). 1994 — засн. і ред. київ. поет. альманаху «Нащадки кобзарів» (рельєфно-крапк. шрифтом Брайля для незрячих). Дебютував 1958 віршем «Республіка радянська, Україно» у шепетів. рай. г. «Шляхом Жовтня». Відтак друкувався в обл. і респ. пресі, а також у щоріч. «Поклик», який видавався при Львів. б-ці Укр. товариства сліпих ім. Т. Шевченка самодруком в 1-му прим. шрифтом Брайля. Творчість К. присвяч. Україні, учительству, проблемам виховання нового покоління, істор. тематиці. Під час відвідування курсів есперантистів О. Королевича переклав і переписав есперанто-укр. словник (кін. 1970-х рр.). Низка його поезій стала піснями, зокрема «Пісня про інтернат», «Галичаночка» й ін.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Людяність. К., 1963; Поклик. К., 1967; Паралелі і меридіани. Л., 1968; Зустрічі. Л., 1974; Вирок. Л., 1979; Поштова скринька до запитання. Л., 1985; Балада про дорогу. К., 1988; Дума про світло. Л., 1989; Крик. К., 1997; Киця Мурка. Лц., 2002; Вечірні дзвони. Л., 2003; Наодинці з Україною. Лц., 2003; Гетсиманський сад. Лц., 2005; З невмирущого джерела. Л., 2009; Гервасій. Л., 2013.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
