Красюк Петро Харитонович
КРАСЮ́К Петро Харитонович (01. 01. 1924, с. Трахтемирів, нині Канів. р-ну Черкас. обл. — 08. 01. 2008, с. Висоцьк Дубровиц. р-ну Рівнен. обл.) — поет-гуморист, байкар. Член НСПУ (1965). Обл. літ. премії ім. В. Поліщука (1983), ім. М. Годованця (1988), премія 1-го Всеукр. фестивалю гумору (2003). Закін. Переяслав-Хмельн. пед. училище (Київ. обл., 1946), Рівнен. пед. інститут (1958). Учителював у Висоцьку (1946–84). У творчості викривав пережитки минулого в людській свідомості, висміював ледарів, карʼєристів, підлабузників, бюрократів, хабарників, пʼяниць тощо, звертаючись до засобів фольклору. Залишив спогади про П. Тичину, Остапа Вишню, П. Козланюка, П. Усенка, М. Годованця, М. Стельмаха, С. Олійника. Окремі твори К. перекладено рос., білорус., тувин., євр., польс. та болгар. мовами.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Байки та гуморески. К., 1957; Яке коріння, таке й насіння. Л., 1963; Премійований Кіт. К., 1964; Виграш програшем. Л., 1966; Поголений Їжак. К., 1969; Сміття і Мітла. Л., 1971; Пасивний Бобер. Л., 1973; Ворона на естраді. К., 1976; Непідкупний Ведмідь. К., 1977; Обережний Півень. Л., 1983; Хід конем. Л., 1989; Ретельний Терпуг. Р., 1992; Самостійний син. Дубно, 1993; Регламент для Зайця. Р., 1997; З вогню та в полум’я. Р., 1998; Дипломатична розмова. Р., 2001; Двоюрідний чоловік. Р., 2003; Вибрані твори: У 2 т. Р., 2003.
Людина 