Кременецький ліцей

КРЕМЕНЕ́ЦЬКИЙ ЛІЦЕ́Й Діяв 1921–39 у м. Кременець (нині Терноп. обл.), що в той період був у складі Польщі, як культурно-просвітн. та госп. осередок комплекс. характеру. Становив окремий шкіл. округ і безпосередньо підпорядковувався мін-ву віровизнань і публіч. освіти. Засн. указом К. Пілсудського від 27 травня 1920 з метою сприяти інтеграції Волині в складі Польщі. Трактувався польс. владою і громадськістю як спадкоємець традицій Волин. гімназії і ліцею 1-ї третини 19 ст., у зв’язку з чим польс. уряд після підписання Ризького мирного договору 1921 вів дипломат. роботу щодо повернення К. л. спадщини Волин. ліцею, що була перевезена 1833 у Київ. Кер. ліцею спочатку називали візитатором, від 1934 — куратором. До складу К. л. входили: учит. семінарія (1921–32), педагогіум (серед. спец. навч. заклад, який надавав пед. освіту, 1935–39), г-зія, навч. заклади с.-г. і ремісн.-пром. характеру, кілька дошкіл. дит. закладів, 3 т. зв. нар. університети для дітей місц. селян. 1937 відкрито Музей кременец. землі ім. д-ра В.-Г. Бессера (нині Кременецький краєзнавчий музей); 1938 — Волин. наук. інститут, завдання якого полягало у всебіч. дослідж. регіону. У ліцеї працювали В. Галімський, Г. Германович, С. Схейбаль. У 1930-х рр. при К. л. постійно діяли літні курси вчителів малювання і музики та сільс. активістів. Видавав ж. «Życie Liceum Krzemienieckiego», «Życie Krzemienieckie», «Sprawy Pedagogiczne», «Nasz Widnokrąg». Усі видатки покривали прибутки від госп. діяльності. Для забезпечення виконання своїх завдань К. л. отримав від держави земел. ділянки і споруди в Кременці, які в минулому належали Волин. ліцею, т. зв. фундушеві маєтки в селах Лідихів і Білокриниця (обидва — нині Кременец. р-ну), ліс. масиви заг. площею бл. 38 тис. га. У госп-ві — 8 фільварків у селах Кременец. і Дубен. пов. Волин. воєводства, низка підприємств деревооброб., буд. і харч. пром-стей, електростанція, майстерні тощо. Восени 1939 після приєднання Зх. України до УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі) К. л. припинив існування. У наступ. році в корпусах ліцею рад. влада відкрила учит. інститут, на базі якого 1950 створ. Кременец. пед. інститут, перевед. 1969 до Тернополя (див. Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка).

Літ.: Василенко М. П. Кременецький ліцей і Університет святого Володимира: Істор.-юрид. розвідка. К., 1923; M. Rolle. Ateny Wołyńskie: Szkic do dziejów oświaty w Polsce. Lwów; Warszawa; Kraków, 1923 (українською мовою — К., 2007); Чуйко С. Кременецький ліцей в контексті ХIХ століття // Тернопіль–96: Регіон. річник. Т., 1996; Оболончик Н. Г. Джерела з історії Кременецького ліцею (1920–1939 рр.) // Наук. зап. Терноп. пед. університету. Сер. Історія. 2005. Вип. 1.

В. Д. Собчук