Кременецькі гори
КРЕМЕНЕ́ЦЬКІ ГО́РИ, Кременецький кряж — північно-східна частина Гологоро-Кременецького кряжа Подільської височини. Знаходиться у межах Терноп. обл., між долинами річок Іква та Вілія (обидві — бас. Прип’яті). Довжина 65 км, шир. 12–20 км, відносні вис. сягають бл. 200 м, абсолютні макс. — 408 м. У рельєфі виражені плосковершин. пасмами, плато й останцями. Схили асиметричні: пн. — крутий, подекуди урвистий, глибоко розчленов. балками та ярами; підноситься над прилеглою рівниною Малого Полісся на 120–150 м, на Пд. поступово знижується. Окремі гори-останці — Замкова (Бона; вис. бл. 396 м), Стіжок (386 м), Маслятин (398 м), Божа (366 м) — типові ерозійні утворення, що майже повністю позбавлені ознак рівнинно-пластового рельєфу. Є численні понори, карст. колодязі, ніші, карнизи, печери завдовжки десятки і сотні метрів, утвор. внаслідок значного розвитку карст.-суфозій. явищ у сармат. піскуватих оолітових вапняках на вершинах гір. Нижня і середня частина схилів вкриті лісами штуч. походження. Лісистість становить бл. 20 %.
К. г. — структурно-денудац. височина, де поверхня верх.-тортон. і нижньосармат. пісковиків займає найвищі відносні висоти. Порівняно з сусід. ділянками спостерігається підняття кристаліч. фундаменту та вихід на поверхню крейди. На розмитій поверхні кристаліч. порід (переважно гранітів та гранодіоритів), які належать до архею–серед. протерозою, залягає кількасотметрова товща слабометаморфізов. осадів венд. комплексу верх. протерозою. Зверху венд. відклади перекриті потуж. товщами нижньо- і середньопалеозой. порід, які в межах К. г. на поверхню не виходять. Палеозой. відклади вкриті верх.-крейдяними третин. і четвертин. утвореннями. Мезозой у межах К. г. представлений верх.-крейдяними відкладами сеноман., турон., коньяк. ярусів. Найпоширеніші з них — відклади сеноман. і турон. ярусів — характеризуються різноманіт. літол. складом: глауконітові піски та пісковики, вапняки, мергелі. Турон. відклади представлені крейдою і крейдоподіб. вапняками; є горизонти чорного і сірого кременю; трапляються численні скам’янілі рештки мор. організмів (іноцерами, брахіоподи, мор. їжаки, спордилюси та ін.). Міоцен. відклади представлені потуж. товщею порід різного літол. складу: знизу — дрібнозернисті буруваті, сірі і білі кварцові піски, зверху — сильнокарбонатні ясно-сірі пісковики та оолітові вапняки. У нижніх шарах міоцену трапляються поклади бурого вугілля та скупчення бурих залізняків (г. Замкова, Куличівка, Підлісці та ін.). Наймолодші утворення, що вкривають вершини і пологі схили К. г., — жовті четвертинні лесоподібні суглинки і леси (товщиною до 10–15 м). У четвертин. відкладах, що заповнюють ніші, печери і тріщини, виявлені сліди плейстоцен. та голоцен. хребет. тварин (печерний ведмідь, олені, песець, різні дрібні птахи і ссавці, земноводні). Характер третин. відкладів (знизу — пухкі сипкі піски, зверху — шар пісковиків і масив. оолітових вапняків до 8–9 м) відіграє значну роль у формуванні сучас. рельєфу поверхні К. г. Мінерал.-сировинні ресурси гір мають важливе місц. значення (є сировиною для розвитку промисловості буд. матеріалів). Умови залягання поширеної в регіоні крейди сприятливі для її видобування (пром. розробка побл. Кременця). Є родовища кварц. піску, зеленого кварцово-глауконіт. піску, бентоніт. глин. Видобуток мінерал. сировини несе найбільшу загрозу унікал. ландшафтам К. г. З палив. ресурсів є невеликі поклади бурого вугілля і торфу (не використовуються). К. г. входять до складу нац. природ. парку «Кременецькі гори» та Кременец. ліс. господарства.
Завантажити статтю
