Розмір шрифту

A

Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник

КРЕМЕНЕ́ЦЬКО-ПОЧА́ЇВСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ІСТО́РИКО-АРХІТЕКТУ́РНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК Засн. 2001 у Кременец. р-ні Терноп. обл. з метою ви­вче­н­ня, охорони, ре­ставрації та популяризації iсторико-архiт. спадщини міст Кременець і Почаїв. Під­порядк. Мін-ву культури Укра­їни. До складу заповід­ника входять 17 памʼяток архітектури 14–20 ст., серед яких — руїни Кременец. замку (14–16 ст.), комплекс споруд францискан. монастиря (17–18 ст.), у одній із яких нині роз­таш. Микол. собор, ансамблі споруд Богоявлен. монастиря (18–20 ст.) і єзуїт. колегіуму (18 ст.) в Кременці та Почаївської Свято-Ус­­пенської лаври УПЦ МП (18–20 ст.). Ком­плекс споруд катол. монастиря ордену францисканців, який виник 1606 при парафіял. костелі Ус­пі­н­ня Діви Марії, складається з ренесанс. костелу 1-ї пол. 17 ст., пере­твореного 1832 у православ. Микол. собор, 2-по­­верх. чернечого корпусу та 2-ярус. пізньобарок. дзвіниці 18 ст. 1633 у Кременці по­став православ. чол. Богоявлен. мо­­настир. У 1-й чв. 18 ст. цей реліг. осередок ви­знав унію з катол. Церквою. 1807 від­повід­но до указу рос. імператора Олександра І монахів-реформатів пере­селили у монастир того самого ордену в с. Великі Дедеркали (нині Шумс. р-ну Терноп. обл.), а залишену ними садибу пере­дали ченцям Богоявлен. монастиря, стару садибу яких, у свою чергу, від­дали Волин. гімназії. У 1740-х рр. на окраї­ні міста зʼявився катол. монастир ордену реформатів. Його архіт. ансамбль складався з кос­телу й 2-поверх. чернечого кор­пусу (стиль пізнього бароко, арх. А. Кастел­лі). 1839 уній. Бого­яв­лен. монастир припинив існува­н­ня. 1865 на його місці від­­родився однойм. православ. чол. монастир, який 1953 реорганізовано у жін., 1959 ліквідовано, а 1990 від­новлено як Кременець­кий Свято-Богоявленський жіночий монастир УПЦ МП. У архіт. ансамбль монастиря входять Богоявлен. собор, 2-поверх. чер­нечий корпус із Микол. церквою (серед. 18 ст., стиль пізнього бароко), дзвіниця з церквою на честь преподоб. Іова Почаївсь­кого (поч. 20 ст.), госп. споруди. 1702 у Кременці виник невеликий осередок ордену єзуїтів, 1750 він отримав статус колегіуму. 1731–53 на кошти кня­зів Вишневецьких арх. П. Ґіжиць­кий звів комплекс споруд у стилі пізнього бароко, що складався з костелу та 2-х прилеглих корпусів. 1773 єзуїт. колегіум ліквідовано, через кілька років у залишених ним спорудах від­крито першу на Прав­обереж. Україні світську середню школу. 1805 у садибі колиш. єзуїт. монастиря роз­міщено Волин. г-зію, 1818 вона отримала статус ліцею. 1833 навч. заклад пе­­реведено до Києва, де на­ступ. року на його основі створ. Університет св. Володимира. Садибу ліцею в Кременці 1836 зайняла Волин. духовна семінарія. Після пере­воду 1902 семінарії в Житомир тут роз­міщувалося Волин. єпар­хіал. жін. училище — навч. заклад для дівчат із родин православ. духовенства. У 1920–30-х рр., під час пере­бува­н­ня Зх. України у складі Польщі, діяв Кременец. ліцей. Спец. указом Ю. Піл­­судського йому пере­дано всі споруди, що у 19 ст. належали гімназії та ліцею. На­прикінці 1939 Кременец. ліцей закрито, у на­ступ. році замість нього від­крито учител. ін­ститут, який 1950 пере­творено в пед., а 1969 пере­ведено в обл. центр (нині Терноп. пед. університет). У старовин. спорудах у Кременці від­крито пед. училище, 1991 реорганізов. у коледж, 2002 — у гуманітарно-пед. ін­ститут.

Почаїв. Свято-Успен. лавра веде свою історію від православ. монастиря, засн. 1597 з ініціативи шляхтянки Г. Гостської при Успен. церкві. 1712 він ви­знав унію з катол. Церквою і уві­йшов до ордену ЧСВВ. 1831 царсь­кий уряд ві­дібрав монастир у василіан і повернув православ. Цер­кві, через 2 р. офіційно надав йому статус лаври. Найголовні­шими спорудами архіт. ансам­блю лаври є Успен. собор — три­навовий храм у стилі рококо, зведений на кошти графа М. По­­тоцького (1771–84, арх. Ґ. Гоф­фман), Святі ворота — парадна кла­сицистична брама (1835–39, арх. Михаловський), класицистич. архі­єрей. палац (1820–25), 4-ярусна дзвіниця вис. 65 м (1861–71, арх. К. Раструханов) із найбільшим в Україні дзвоном (понад 11 т), Троїц. собор у неорос. стилі (1907–12, арх. О. Щусєв). Директор заповід­ника — В. Микулич (від 2010).

Літ.: Теодорович Н. История города Кременца Волынской губернии. 2-е изд. Седлец, 1904; M. Muszyńska-Krasno­wolska. Kolegium pojezuickie w Krze­­mieńcu // Rocznik Wołyński. Т. 8. Równe, 1939; Собчук В. Д. Перлина в короні України: Кременець. Кременець, 2005; Його ж. Памʼятки міста Кременця, звʼя­зані з Волинськими Афінами // Волин. Афіни. 1805–1833: Зб. наук. пр. Т., 2006; Александрович В. Монастирі францисканців та реформатів у Кременці: нововід­найдені архівні матеріали // Релігія і церква в історії Волині: Зб. наук. пр. Кременець, 2007.

В. Д. Собчук

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2014
Том ЕСУ:
15
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Природоохоронні місця
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
3064
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
110
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 1
  • середня позиція у результатах пошуку: 11
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 11):
Бібліографічний опис:

Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник / В. Д. Собчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-3064.

Kremenetsko-Pochaivskyi derzhavnyi istoryko-arkhitekturnyi zapovidnyk / V. D. Sobchuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2014. – Available at: https://esu.com.ua/article-3064.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору