КОТО́ВИЧ Петро-Андрій Васильович (03. 02. 1873, м. Цєшанув, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 05. 11. 1955, містечко Ґрімзбі, провінція Онтаріо, похований у м. Він­ніпеґ, провінція Манітоба, Канада) — церковний діяч Української греко-католицької церкви. Закінчив новіціят у Добромильському монастирі (нині Старосамбірського ра­йону Львівської обл., 1895). 12 вересня 1897 висвячений на священика. Слу­жив душпастирем у Дрогобичі та Жовкві (нині обидва — Львівської обл.). 1919 пере­бував у таборі в Домбʼє по­близу Кракова. 1920–39 — настоятель Свято-Михайлівського мо­настиря у с. Імстичеве (нині Іршавського ра­йону Закарпатської обл.). Улітку 1939 емігрував до Великої Британії, звідки того ж року пере­­­їхав до Канади. Працював при парафії Чину святого Василія Великого у Монреалі (провінція Квебек), Він­ніпезі та Ванкувері (провінція Британська Ко­лум­бія). Автор праць на релігійну темати­ку. Пере­клав низку релігійних творів, зокрема «Небесний вінець» І. Штеґера (1912), «Божествен­ний Спаситель» М. Мешлера (1921), «Як любити Ісуса» святого А. Ліґуорі (1923), «Духовний провід­ник на дорозі християнсь­ких чеснот» Д. Скарамел­лі (1925; усі — Жовква).