Котович Петро-Андрій Васильович

КОТО́ВИЧ Петро-Андрій Васильович (03. 02. 1873, м. Цєшанув, нині Підкарп. воєводства, Польща – 05. 11. 1955, містечко Ґрімзбі, провінція Онтаріо, похов. у м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада) – церковний діяч УГКЦ. Закін. новіціят у Добромил. монастирі (нині Старосамбір. р-ну Львів. обл., 1895). 12 вересня 1897 висвяч. на священика. Слу­жив душпастирем у Дрогобичі та Жовкві (нині обидва – Львів. обл.). 1919 перебував у таборі в Домб’є побл. Кракова. 1920–39 – настоятель Свято-Михайлів. мо­настиря у с. Імстичеве (нині Іршав. р-ну Закарп. обл.). Улітку 1939 емігрував до Великої Британії, звідки того ж року пере­їхав до Канади. Працював при парафії ЧСВВ у Монреалі (провінція Квебек), Вінніпезі та Ванкувері (провінція Британ. Ко­лум­бія). Автор праць на реліг. темати­ку. Переклав низку реліг. творів, зокрема «Небесний вінець» І. Штеґера (1912), «Божественний Спаситель» М. Мешлера (1921), «Як любити Ісуса» св. А. Ліґуорі (1923), «Духовний провідник на дорозі християнсь­ких чеснот» Д. Скарамеллі (1925; усі – Жовква).

Пр.: Дорога спасення. Уж., 1930; Ду­­ховний лік для хорих. Жовква, 1930; Хто, як Бог. Жовква, 1930.

Ю. Б. Ковалів

Основні праці

Дорога спасення. Уж., 1930; Ду­­ховний лік для хорих. Жовква, 1930; Хто, як Бог. Жовква, 1930.

завантажити статтю