Котюк Богдан Миколайович
КОТЮ́К Богдан Миколайович (21. 08. 1951, Львів — 26. 11. 2022, там само) — композитор, музикознавець, диригент, музично-громадський діяч, педагог. Член Національної спілки композиторів України (1985). Закінчив Львівську консерваторію (1974, історико-теоретичний факультет, викладач С. Павлишин; 1983, композиторський факультет, викладач Д. Задор). 1971–93 викладав у Львівській консерваторії, Дрогобицькому педагогічному інституті (Львівська обл.), Луцькому та Львівському музичних училищах. Водночас від 1975 — диригент і керівник камерних ансамблів та оркестрів, один з яких двічі ставав переможцем Всесоюзного конкурсу камерних ансамблів (Кишинів, 1978–79). Від 1983 як композитор, автор телепрограм та музикознавець-коментатор співпрацював з музичною редакцією Львівського телебачення. Від 1993 — співзасновник і директор першого в Україні Товариства Р. Ваґнера; водночас від 2001 — засновник і шеф-редактор музичного видавництва «Collegium musicum» (обидва — Львів). К. — співзасновник ансамблю «Leopolis-Duo» (Львів, 2002), в якому на електронних клавішах виконував власні композиції й аранжування музики різних стилів та епох у дуеті з цимбалістом-віртуозом Т. Бараном; гастролі в Польщі, Угорщині, Німеччині, Франції. 1992–2003 створив значну кількість концертних програм з різними колективами. Деякі композиції К. записані на компакт-дисках «Піаністка Етелла Чуприк», «Транскрипції опер Р. Ваґнера», «Leopolis-Duo» (усі — від 2003). Стилістика композиторської творчості формується на поєднанні постмодерністських констеляцій та пізньоромантичного трактування принципів музичного розвитку. Особливу увагу в композиціях становлять пошуки нового, нешаблонного формотворення. Наукові дослідження: оперний театр; інструментальний фольклор; проблеми дитячого музичного виховання. Автор праці «Ріхард Вагнер. Геній людства» (Львів, 2011).
Додаткові відомості
- Основні твори
- дит. опера «Котигорошко» (1986, лібрето С. Архипчука), рок-опера «Кармен» (1991, лібрето В. Сікорського); муз. феєрія «Лісова пісня» (за Лесею Українкою, 1985); для симф. оркестру — Симф. (у 3-х ч., 1983; 2-а ред. — 2004), Фантазія для 2-х фортепіано та оркестру (1984), Гімн Світ. асоц. цимбалістів (2001); для солістів, хору та оркестру — кантати «Славте землю молодості» (1979, на вірші В. Маяковського), «Дзвоник» (1988, для хору хлопчиків на вірші молодих укр. поетів), «Армія миру» (1989, на вірші М. Рильського), «Поцілунки» (2010, для сопрано і фортепіано на вірші А. де Бертена), елегія «З далекого походу» (1990, для баритона і фортепіано на вірш П. Тичини); церк. музика — псалми і молитви для солістів, хору та інструм. ансамблю (1990), «Cantata chiesa» для солістів, мішаного хору, органа та оркестру (2005); камерно-інструм. — Тріо-соната для альта, цимбалів і контрабаса (1978), ноктюрн «Леся» для гітари соло (2000), симф. поема «Syrinx» для флейти Пана та струн. оркестру (2004–05), 4 концертштюки для фортепіано («DJ», 2003; «Drive», 2007; «Monaco», 2010; «Pit-Stop», 2011); твори для бандури; вокал. твори, естрадні композиції та пісні.