Бабенко Іван Олександрович

Визначення і загальна характеристика

БАБЕ́НКО Іван Олександрович (19. 10. 1935, Київ) — живописець, графік, плакатист. Член НСЖУ (1974), НСХУ (1990). Закін. Харків. художнє училище (1966; викл. М. Гно­йовий, А. Ткачова), Укр. полігр. ін­ститут у Львові (1972; викл. В. Савін). Працював художником Харків. худож. фонду (1972–74); худож. ред. Облполі­графвидаву (1974–78); від 1979 викладає у Держ. академії міського будівництва (від 1990 — доцент). Працює у жанрах темат. картини, порт­рета, пейзажу, натюрморту. Осн. доробок 80– 90-х рр. становлять живописні твори, зокрема присвяч. 2-й світ. війні та участі в ній жінки, її нелегкій долі («Мала Земля. Комісар», 1978; «Солдатки. 43-й рік», 1966; «Чека­н­ня. 1945», 1975–85; «Другий ешелон», 1989) і хлібороб. тематиці («Обжинки», 1982; «На мирній ниві», 1983–84). Для більшості цих творів характерні багатофігурна композиція, фактурне письмо, що в пізніх роботах набуває більшої узагальненості й пластичності, кольорова монохромність. Б. створив цілу низку традиц. психол. порт­ретів сучасників («Порт­рет доярки», 1977; «Порт­рет художника М. Середченка», 1987; «Порт­рет професора», 1990-і рр.), а також композиц. порт­ретів, де певну роль ві­ді­грає просторове середовище («Порт­рет Героя Соціалістичної Праці І. Бабанського», 1983; «Хлібороб», 1989). У пейзажах Б. майстерно пере­дає стан природи («Світлий день», «Весна іде», обидва — 1994; «Березень», 1996; «Вечірній дзвін», 1999). Вмі­н­ня від­чувати красу предмет. світу спо­стерігається в натюрмортах. Від 1966 бере участь у всесоюз., респ., всеукр. та між­нар. (Чехословач­чина, Угорщина, Болгарія, Польща, 1977–89) ви­ставках. Персональні у Харкові (1966, 2000) та Москві (1993). Твори зберігаються в Міністерстві культури та мистецтв України, Нар. музеї м. Єйськ (РФ).

Літ.: Мистецькі шляхи Харківщини. Х., 1998; Романовский В. Волшебная кисть художника // Веч. Харьков. 2001, 3 фев.

А. С. Пів­ненко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю