Бабичев Федір Семенович

Визначення і загальна характеристика

БА́БИЧЕВ Федір Семенович (15(28). 02. 1917, с. Бобрикове, нині Антрацитів. р-ну Луган. обл. — 28. 04. 2000, Київ) — хімік. Професор (1967), академік НАНУ (1973). Заслужений діяч науки і техніки України (1997), Державна премія України в галузі науки і техніки (1998), премія ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1985), премія ім. А. Кі­пріанова НАНУ (1995). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський університет (1944), де і працював: асист. хім. факультету (1948–50), доцент кафедри орган. хімії (1950–67), декан хім. факультету (1968–78), завідувач кафедри орган. хімії (1971–86); у 1978–88 — віце-президент АН УРСР, від 1988 — радник Президії НАНУ. Наук. діяльність Б. роз­почав студентом під керівництвом В. Яворського, згодом — А. Кі­пріанова, з яким спів­працював понад 25 р. Наукові дослідже­н­ня у галузі тонкого орган. синтезу; азотовмісних гетероциклічних сполук, зокрема бензтіазолу, тіазолу, ізоіндолу та конденсованих аромат. і не­аромат. гетероцикліч. сполук зі спільним для циклів атомом азоту. У 1950 А. Кі­пріанов та Б., ви­вчаючи алкілува­н­ня метилен. основ ряду бензтіазолу, тіазолу та нафтотіазолу галогеноалкілами, класичними хім. методами довели, що під час реакції від­бувається роз­кри­т­тя одного з тіазолінових кілець димерної молекули. Встановле­н­ня складу продукту алкілува­н­ня ініціювало ревізію формули Мумма для метилен. основ ряду бензтіазолу, для яких була за­пропонована формула Бабичева. 1956 Б. роз­робив ефектив. метод синтезу бензтіазолілалкіл(арил)карбонових кислот: конденсація о-амінотіофенолу з ангідридами двоосновних карбонових кислот. Отриманий клас орган. кислот та спиртів став основою для синтезу 2,3-поліметиленбензтіазолієвих солей та ціанінових барвників. У роботі над синтезом по­збавлених о-феніленового фрагмента четвертин. тіазолієвих солей (солей 1,2-поліметилен-[1,3]-тіазолію) Б. викори­став реакцію тіолактамів з α-галогенокетонами, що вказало на можливість анелува­н­ня тіазольного циклу до вже наявної гетероцикліч. системи, тобто максимал. ускладне­н­ня субстрату. Роботи Б. з ціанінових барвників на основі [1,3]-тіазол- та бензтіазолвмісних гетероциклів ви­знані у світі. Досліджував ізо­електрон­ні аналоги індолізину, зокрема роз­робив новий спосіб анелува­н­ня до азолів пірольного кільця. Цей спосіб дав змогу вперше синтезувати й описати властивості най­простіших пред­ставників біцикліч. систем з вузловим атомом азоту: піролотіазолу, -імідазолу, -бензимідазолу, ізомер. піролотриазолів. 1971 разом з А. Тилтіним за­пропонував оригін. метод синтезу похідних ізоіндолу конденсацією о-хлорметилбензонітрилу з амінами. У серед. 80-х рр. Б. ви­вчав метилен. основи. Б. разом з Ю. Воловенком синтезував понад 60 нових гетероцикліч. сполук з вузловим атомом азоту. У галузі орган. синтезу ви­вчав пере­творе­н­ня, які дають змогу в одну стадію отримати сполуку найвищого рівня складності. У 1980– 90-х рр. робота Б. та його школи була спрямована на роз­робле­н­ня нових синтет. під­ходів, що забезпечують можливість побудови необхідних звʼязків. Результатом цієї роботи став т. зв. синтон­ний під­хід, що базується на вихідних якісних моделях механізмів реакції та кількіс. описі ефектів стабілізації актив. частинок. Б. та його учні за­пропонували низку нових електрофіл. С₄- та С₅-синтонів, за допомогою яких можна конструювати гетероциклічні сполуки, довільні за роз­міром і кількістю циклів у молекулі. Якісно новим етапом у роботах Б. стало ви­вче­н­ня синтет. можливостей низки нових електрофіл. С₄-синтонів заг. формули 8 і ви­вче­н­ня можливостей гомологізації С₄-синтонів та ін. Б. тривалий час був заст. (згодом головою) ред. колегії УРЕ, заст. гол. ред. «Доповід­ей АН УРСР».

Пр.: Успехи химии изоиндола // УХ. 1981. Т. 50, № 11 (спів­автор); Ацилюва­н­ня 2-ціанометилбензимідазолу // Доп. АН УРСР. Сер. Б. 1983. № 2 (спів­автор); Химия изоиндола. К., 1983 (спів­автор); Способы получения и свойства фенвалерата. Москва, 1984 (спів­автор); Внутримолекулярное взаимодействие нитрильной и С-Н, О-Н и S-H-групп. К., 1985 (спів­автор); Внутримолекулярное взаимодействие нитрильной и амино­групп. К., 1987 (спів­автор); Квантовохимические методы в применении к реакции Дильса-Альдера // УХ. 1988. Т. 57, № 5 (спів­автор).

Літ.: «У цих роботах усе повʼязано, немає нічого випадкового…» // Вісн. НАНУ. 2002. № 2.

В. О. Ковтуненко

Завантажити статтю